Плач українських дітей...

Мамо, чуєш, мамо, подивись на небо:

Там - твоя дитина молиться за тебе:

"Не вбивай, матусю!Я все відчуваю...

Я лише до тебе втілився із Раю..."

І кроваві руки будували пастку-

Відривали ручки, пробивали тільце.

І не чули криків та молінь про ласку.

50 мільйонів вбитих українців!

Мамо, чуєш, мамо, подивись на небо.

Там - твоя дитина молиться за тебе:

"Не кидай, матусю, тут чужії люде...

Сироті без тебе дуже важко буде..."

І холодні руки у бруднім пакеті

Залишили лялю в снігах на городі.

Холодно й самотньо на усій планеті

3 мільйони сиріт-українців ходить.

Мамо, чуєш, мамо, подивись на небо.

Там - твоя дитина молиться за тебе:

"Не ридай, матусю, не твоя провина, 

Що кати стріляли в Бучі у машину"...

І згрубілі руки, змащенії кров`ю, 

Автоматні черги як крізь сито цідять.

Зло прийшло на землю нашу із війною.

І кацапи вбили тисячі цивільних.

Мамо, чуєш, мамо, подивись на небо.

Там - твоя дитина молиться за тебе:

"Ти не плач, мамусю. Бо тепер я Вдома.

Я помер за правду.Не скорився злому".

І старенькі ручки вервицю стискають-

По щоках сльозами котяться молитви.

І тремтячі пальці біль перебирають:

Вчора синчик бився у останній битві...

Тисячі полеглих у останній битві.

Діти з неба молять-

Діти рани гоять...

Чи живим всім вдасться

Черпнуть благодаті?