05.11.2022 17:07
for all
26 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Крайнюк Надія Олександрівна (Софі)

Щем...

Щем...
Осінь

Любила я тебе, оберігала, 

Скрізь по світах з тобою мандрувала.

Пишались українською красою

І срібною ранковою росою.


Не пропускали жодної події, 

Знайомства, друзі… Втілювались мрії.

І плани, плани… їх було багато.

На жаль, все доведеться відкладати.


Вломилася війна брудна в країну, 

Миролюбиву, світлу, солов’їну.

І як все це без тебе пережити?

До перемоги як мені дожити?


Що трапилося? Чи втомився дуже?

В тобі щось надломилося, мій друже?

***

Для мене був ти наче рідний брат, 

Неперевершений… мій фотоапарат.


20. 10. 2022 рік

Світлина авторки публікації і ЛГ цього вірша


Справа в тому, що вийшов з ладу мій фотоапарат. Я не уявляю себе без нього. Плакала…

А ось сьогодні (О, диво!) я роздивилася гарненько на прибамбаси фотоапарата і

відремотувала його сама. Моїй радості не було меж. Я стрибала по кімнаті, як коза. А думала везти його в спеціалізовану майстерню в м. Харків. Ото була б халепа! Туди ще треба зуміти доїхати в умовах нинішньої війни.



Смт Шевченкове, 20. 10. 2022 рік

Публікації: Крайнюк Надія Олександрівна (Софі)

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись