Щем...
Осінь
Любила я тебе, оберігала,
Скрізь по світах з тобою мандрувала.
Пишались українською красою
І срібною ранковою росою.
Не пропускали жодної події,
Знайомства, друзі… Втілювались мрії.
І плани, плани… їх було багато.
На жаль, все доведеться відкладати.
Вломилася війна брудна в країну,
Миролюбиву, світлу, солов’їну.
І як все це без тебе пережити?
До перемоги як мені дожити?
Що трапилося? Чи втомився дуже?
В тобі щось надломилося, мій друже?
***
Для мене був ти наче рідний брат,
Неперевершений… мій фотоапарат.
20. 10. 2022 рік
Світлина авторки публікації і ЛГ цього вірша
Справа в тому, що вийшов з ладу мій фотоапарат. Я не уявляю себе без нього. Плакала…
А ось сьогодні (О, диво!) я роздивилася гарненько на прибамбаси фотоапарата і
відремотувала його сама. Моїй радості не було меж. Я стрибала по кімнаті, як коза. А думала везти його в спеціалізовану майстерню в м. Харків. Ото була б халепа! Туди ще треба зуміти доїхати в умовах нинішньої війни.
Смт Шевченкове, 20. 10. 2022 рік