Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
10.12.2009 01:02Новела
Для студентів  Про кохання  
11000
© Ілько Біленко-Шумахєр

Він і Вона

Історія про нерозділену любов

Присвячується Анюті Гурко в її День народження
Ілько Біленко-Шумахєр
Опубліковано 10.12.2009 / 1198

Він стояв у тамбурі - як завжди п`яний, брудний, пом`ятий, неголений та невиспаний - і курив. Цигарку за цигаркою, трохи примружуючи очі при затяжці. Він завжди так робив, щоб їдкий нікотиновий дим не потрапляв до очей. Хай Він і курив звичайні цигарки (типу "Monte Carlo" сині), але курив так, ніби косяк. Чомусь Він про це подумав саме зараз. Помітив це саме зараз.  

Але Він думав не тільки про це. Також Він думав про Неї - про Відьму з вулиці Портобелло. Її образ завжди був поруч із Ним. Як у тому Його вірші: "уривок мого янгола". І зараз Він думав про свого Янгола. Як давно Він Її не бачив. Він над тим до зараз й не задумувався. Спробував згадати - і не зміг. Затягнувся. У навушниках билися звуки "Бєларусь будзє вольнай!.." "Таваріща Маузера". І знову Білорусь чомусь нагадала Йому Її. 

Він бачив Її святі руки (знову ж, не міг згадати - чи колись їх торкався), Її святі очі, Її святе золотисте волосся (хоча Вона казала Йому, що в Неї волосся темне - Він завжди бачив Її сонячною, яскравою, рудою). Він намагається згадати - чи взагалі Він колись торкався Її святого тіла й не міг. "За логікою того, що фізично ми знаємо одне одного два роки, то я обов`язково мав хоч раз Її торкнутись" - подумав Він собі. Але Він сам знав, що у Його житті закони логіки ніколи не працювали. (Згадалося, як Він колись на сесії отримав найвищу відмітку з логіки, не будучи відсотків на 75 пар з неї й знаючи з предмету тільки його назву, прізвище та національність викладача.) 

Він також згадав, що колись вважав Її за звичайну хвору на голову малолєтку. Але потім, аналізуючи своє життя, а з ним і життя своїх ближніх, Він побачив, що сам був таким у очах багатьох, навіть найблищих, людей. І вирішив переглянути своє ставлення до Неї. Та й загалом до оточуючих людських істот. Останні відверті розмови Його з Нею уночах телефоном, в Її Храмі, в Його Храмі допомогли Йому усвідомити частину Її місії. Подекуди Він навіть вважав, що більше за Неї знає про Її місію в цьому світі. А, може, так і є? Може, Їхня пара так само утворилася, як у Дереша в "Культі", де посередництвом напівзвичайного хлопця обрана дівчина відкрила себе й здійснила своє призначення? 

Він вже не вперше про це думає. Чому тоді Він бачить Її сни? Чому тоді Вони, справді, зустрілись? Чому тоді, маючи багато сварок, Вони завжди 

миряться? Чому тоді, здається, Вона розуміє Його більше, ніж Він сам, не кажучи вже про інших? Чому тоді Його любов до Неї, за Його власним 

аналізом, більша за Його любов до інших дівчат, коли Він, за Його словами і ділами, любить всіх дівчат? І ще багато, нескінченно багато "Чому?"... 

Вони були створені одне для одного, але наврядчи як чоловік і жінка, не плотсько, а духовно. Або частково так, у більшості - так. Синтезовано, 

мається на увазі. Вони були створені одне для одного для світу (людей, добра, зла etc - необхідне підкреслити). Вони були створені для світу (людей, добра, зла etc - необхідне, повторююсь і перепрошую, підкреслити).  

Вони є світ (не буду повторюватись - сподіваюсь, все зрозуміло).  

Вони не вірять у випадковості, але випадковості вірять у Них. 

Вони не вірять у життя, але життя вірить у Них. 

Вони не вірять у Бога, але Бог вірить у Них. 

І так до нескінченності, в яку Вони теж не вірять, але яка вірить у Них. 

А найголовніше - Вони не вірять у себе. Знову логіку порушено, бо Вони, у відповідь, вірять у себе. 

І так надовго (не назавжди, бо вічності не існує. Все, що існує, не є вічністю, а вічність не є тим, що існує). 

Він присвячував Їй свої алкогольні сп`яніння... 

Досить часто Він не розумів сам себе... 

Досить часто Вона не розуміла сама себе... 

В цьому Вони сходились, а сходились мало у чому...  

Він уже другий день не розчісував своє мокре від дводенних львівських дощів волосся. Пасма стирчать врізнобіч, кожне маючи свою дорогу, свою долю, своє покликання... 

Вона жила в кожному Його русі... А Він задавався ввесь час думкою - чи живе Він хоч в одному Її дні на тиждень, хоч в одній Її годині, хоч в одній Її хвилині чи секунді. Він хотів жити у Ній, як Вона живе у Ньому.  

Його стимулятор - це кава. І Її стимулятор - це кава. Ще одна спільність між ними. Саме у каві Вони й зустрічались. Саме у ній Вони жили одним подружжям. 

Коли Він сідав пити каву, Він уявляв, як зараз десь далеко від Нього Його Янгол також тримає у руках або між колін філіжаночку кави. Він робив 

ковток й відчував, як Вона входить в Нього. Це незабутнє відчуття, коли Вона входить в Нього...  

Він зупиняє своє серце кавою й цигарками...  

Він вже забув смак трави... Тільки інколи Ним згадується її запах. І Її запах...  

Єдине, що є з Ним завжди від Неї, це маленький уривочок Його Янгола, Його голос...  

Він був ніким, тоді як Вона була Всім... Коли Він був чимось, Її ніколи не було...  

Такими Вони були разом... 

Київ 07.07.07
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
10.12.2009 Поезії / Вірш
* * * (Могили, вітряки, дороги та кургани...)
14.01.2010 Проза / Новела
Червоногарячі тюльпани
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Новела Про кохання
28.06.2010 © SASHA ROSSI
SASHA ROSSI © ПРОДОВЖЕННЯ " Вірю в любов або почнемо з початку"2
10.12.2009
Він і Вона
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (1+1+0+0+0)
Переглядів: 1731  Коментарів: 2
Тематика: Новела, історія, любов, він, вона
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.01.2010 04:14  © ... 

Дякую за Ваш відгук!
Знаєте, приємно, що тебе хоча б читають, а власну думку, я так бачу, читачі вирішили лишити при собі. Мабуть, щоб не ображати )) 

 24.12.2009 15:14  Настя 

Дивно, що ніхто ще й досі не прокоментував цього дивно-болючо-незрозуміло-неперевершеного твору...Мабуть, тому, що люди звикли лише читати, а його треба усвідомити на підсвідовому відчуттєвому рівні...Солодкаво-гірко... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
03.12.2011 © Т.Белімова
12.04.2011 © Закохана
20.03.2015 © Вікторія Легль
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди