Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.07.2012 00:04Мініатюра
Про кохання  
142000
© Іриска

Коли Тебе нема...

Моєму коханому…
Іриска
Опубліковано 23.07.2012 / 12264

ВОНА:

 Кожного дня я розмовляю з ТОБОЮ… Розмовляю у своїх думках, у своїх мріях, у своїх снах…Я все ще марю Тобою…Шукаю  очима серед натовпу, хоча розумію, що ТЕБЕ там і не може бути…Ти далеко, за тисячу кілометрів від мене… А мені все рівно прибачаються Твої очі… Я постійно думаю про Тебе. Для мого серця немає відстані, у ньому – Ти поруч… Поруч такий, яким я хочу Тебе бачити – найкоханіший і найзакоханіший, найніжніший і найтурботливіший, найрідніший і найпотрібніший… Втім, Ти таким і є. Для мене… Просто, напевне, так повинно було статися, щоб ми на деякий час перестали спілкуватися… Мабуть, ця наша сварка має нас чомусь навчити… Наприклад, краще розуміти одне одного… зрозуміти, що любов – це постійна праця… Вибачати… Бути поблажливішими до недоліків (ідеальних ж не буває!!!)… А найголовніше, - відчути, що окремо існувати ми вже не можемо! Тому що уже немає просто ТЕБЕ і просто МЕНЕ, є тільки МИ… Зараз Ти сердишся на мене за мої слова, а я ображена на Тебе за Твій вчинок, але водночас розумію, що пробачила уже давно… Щохвилини моя рука тягнеться до телефону, щоб набрати ТВІЙ номер… Але я боюсь… Боюсь, що Ти або не відповіси або… Втім, я не хочу думати про «або…». Я впевнена, що все буде добре… І все, що робиться, – на краще. Просто потрібно дати Тобі час усвідомити, як сильно я Тобі потрібна і як сильно Ти МЕНЕ кохаєш… І що все таки даремно Ти так погарячкував… І що, можливо, навіть якщо інколи я в чомусь неправа, - краще змовчати і пробачити… А мені… мені, мабуть, потрібно навчитися Тобі довіряти … І зрозуміти, що справа не в тому, що комусь з моїх подружок хтось дарує більше квітів чи робить більше сюрпризів… Бо щастя не в цьому… І бути щасливою просто тому, що Ти є в моєму житті… Тому я збираю всю свою волю в кулак і не дзвоню… Бо кожного дня я розмовляю з Тобою…Розмовляю ВСЕ ЩЕ у своїх думках, у своїх мріях, у своїх снах…

ВІН:

Ми не спілкуємося уже тиждень… Спочатку Ти дзвонила мені, але я був на стільки сердитий на Тебе, що не брав трубки… Я дуже Тебе образив… Згаряча… Бо ЗНАВ, що тільки так зможу примусити Тебе замислитися… Хоча розумію, що з мого боку це було надто жорстоко. Але я не можу більше витримати Твоєї манери постійно порівнювати мене з іншими чоловіками… Не на мою користь, до речі!!! Ну, не такий я! І напевне, того й не дарую Тобі ті кляті квіти, що постійно чую, як їх дарують інші… Іншим… А ще я втомився від Твоєї недовіри… Чому я постійно маю доводити, що Ти мені потрібна??? Хіба те, що ми разом, - не є доказом Твоїх почуттів??? Ну, як Ти не можеш за стільки часу вже врешті зрозуміти, що не така я людина… Може, якби ми були не так далеко одне від одного…Я – ЧОЛОВІК, і для мене відстань відіграє дуже важливу роль… І я нервуюся, що безсилий щось змінити… Бо ні переїхати до Тебе, ні забрати Тебе до себе я поки що не можу… І Ти мусиш це зрозуміти… Хоча… я сьогодні раптом зрозумів, що мені вже не вистачає наших розмов… Я стараюсь про це не думати, але останнім часом ловлю себе на думці, що хочу почути ТВІЙ голос. Але я не можу подзвонити першим. Останнім часом я тільки Тебе засмучував, не виправдовував Твоїх сподівань… тому ТИ мусиш сама вирішити, чи потрібен Тобі я таким, яким є насправді… А не таким, яким Ти мене вигадала… А для цього Тобі потрібен час… Тому я Тобі не дзвоню… Щоб Ти подумала… І можливо, щоб я навчився жити без Тебе… Бо якщо Ти більше не зателефонуєш, то я також не буду цього робити… Бо значить, - так краще… Напевне, я просто боюся… Ти завжди казала, що мені простіше піти легшим шляхом і я швидше відступлюся, ніж буду вирішувати проблему… А може, Ти сама мене так навчила ? – бо все пробачала і за все просила вибачення… навіть, якщо Твоєї вини не було. А у мене навіть часу не було зрозуміти, що вибачатися Тобі немає за що… Але зараз… зараз я сумую за Тобою і розумію, що все таки Ти дуже мені дорога… І потрібна… І що все таки я дуже Тебе образив… Згаряча… Бо ДУМАВ, що тільки так зможу примусити Тебе замислитися…

 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
22.07.2012 Проза / Новела
Доля?..Недоля...
23.07.2012 Проза / Нарис
Сьогодні я дозволила собі згадати Тебе
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Мініатюра Про кохання
03.09.2012 © Влада Літовська
Залізна Леді
23.07.2012
Коли Тебе нема...
25.04.2012 © Ксенія Горін
Вовком вити чи вірно кохати?
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.88 (МАКС. 5) Голосів: 16 (14+2+0+0+0)
Переглядів: 313  Коментарів: 7
Тематика: Мініатюра, вын, вона, коханий, мрії
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.07.2012 01:18  © ... для Недрукована 

Можна "Тобі"))) 

 23.07.2012 22:40  Недрукована для © ... 

Та хто там думає, коли на емоціях пишеться?)))
Я точно не думаю тоді!
Це я так Вам/тобі (?) щоб не засолодити коментар))) 

 23.07.2012 19:35  © ... для Недрукована 

Мабуть, Ви праві...Я не подумала про це. Дякую:) 

 23.07.2012 12:15  Крісман Наталія 

Дорога стелиться безкрая,
Згубився десь дороговказ.
За мить до прірви - мов торкає
Крилом незримим янгол нас.
Хоч від біди ідем до скрути,
Гірчить реальність, як і сни,
Слова любові прагнем чути,
Як звуки лагідні весни.
Душа, що поруч, озоветься,
Своїм поділиться теплом,
Якщо в її гарячім серці
Кохання істинне жило.
Нерозумінням світ карає,
Лишає в серці біль образ...
Та в вічнім прагненні до раю
Душа знайде дороговказ! 

 23.07.2012 10:28  Недрукована 

Да...
Щось таке схоже було мабуть у всіх))
У другій частині тексту дуже відчувається, що писала таки жінка.
Я можу звісно помилятись, але чоловіки зазвичай точніші у своїх висновках, не перевантажуючи своїх думок трикрапками.
А у цілому гарна історія, знайома)) 

 23.07.2012 08:26  © ... для Володимир Пірнач 

:) читайте... 

 23.07.2012 01:03  Володимир Пірнач для © ... 

Цікава полярність, цей текст справді нагадав мені не одні відносини, на якомусь етапі так траплялося чи не з усіма..
Щось є у ваших текстах, шось побутово-звичне, але разом з цим щось приховане, може скоро зрозумію, це ж лише другий.
Читаю. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди