обережно до тимпанів
доторкнулись сильні руки
і в екстазі у закланні
чути вигуки і гуки.
- я візьму тебе з собою... -
шепотнув шаман у бубен,
в танці пил здійняв ногою,
склав у нитку смаглі губи.
і покірно сонце млосне
щоб цей день віддати вийшло
затуманено і росно,
оранжово і неспішно.
день у день як день останній -
плем`я пасти ниць повинно,
"оа!" крикнути вітання
на священий хвіст павиний
і життя своє нікчемне
на жертовище покласти.
якщо хтось замислив темне -
того мусять всі проклясти...
в тамбурини б`ють в нірвані,
крик шаманний хрипло лине
і дзвенять, дзвенять тимпани,
день вітаючи в долині.
