02.10.2012 21:47
146 views
Rating 5 | 3 users
 © Антоніна Грицаюк

Дика яблуня

Де взялася вона в лісі, нема їй покою,

Росте вона знедолена одна сиротою,

Чому доля її бідну важко обікрала,

Вона кожен день у вітру тихенько питала.


Так хотілося б для неї в садку розцвітати,

Так їй щастя, сиротині, того не пізнати,

Одна стоїть сиротою та й поміж дубами,

Нема сонце, десь високо воно за гілками.


Тільки вітер їй шепоче, тихенько-тихенько,

Не журися, моя люба, ти моє серденько,

Та, як же їй не журитись, як не сумувати,

Не побачить вона світу, тут їй помирати.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Про прекрасне, Про життя, Про час, Про природу

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Пам’ятаєш, як колись? | Антоніна Грицаюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Кажуть їде цирк в село, кіно відмінили | Антоніна Грицаюк». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Антоніна Грицаюк.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.10.2012 22:00  Каранда Галина 

да.... поміж дубами - то важко... 

Публікації автора Антоніна Грицаюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо