Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
05.01.2013 12:01Новела
Для дорослих  Про сучасність  Про природу  
50000
© Лілія Ніколаєнко

Про дерева, художника і... депутата

Лілія Ніколаєнко
Опубліковано 05.01.2013 / 14819

      Мабуть,  найдобріші  створіння  на  землі  –  це  дерева.  Чому?  Тому  що  вони  не  вміють…  ходити!


      Вони  стоять  собі,  міцно  тримаючись  корінням  за  землю,  не  сваряться,  не  б’ються  чи  воюють,  як  люди  і  тварини.  Вони  –  безвинні.  


      Але  головні  герої  нашої  розповіді  –  не  дерева.  


    Отож.  В  одному  глухому  забитому  селі  жив  маленький  хлопчик,  який  дуже  любив  малювати.  Але  він  був  настільки  бідний,  що  не  міг  придбати  навіть  кольорових  олівців.  Він  малював  лише  простими,  які  йому  давала  старенька  вчителька  математики,  що  жила  на  його  вулиці…  Коли  у  нього  закінчувався  черговий  олівець,  він  біг  до  неї,  і  вона  давала  йому  новий.  У  старенької  їх  було  багато…


      Хлопчик  жив  у  своєму  таємничому  світі.  Про  нього  він  не  розказував  нікому,  адже  боявся,  що  мама  буде  сваритися,  а  вчителька  більше  не  дасть  олівців.  Але  він  малював  кожного  дня,  і  малював  лише  дерева…  Вони  завжди  виходили  у  нього  сумні,  без  листя,  із  кривими  чудернацьким  гілками.  Хлопчику  було  дуже  жаль  їх,  адже  вони  не  могли  зрушити  з  місця,  тому  були  невільні  і  нещасні.  А  одного  разу  він  намалював  цілу  казку,  в  якій  дерева  не  росли,  а  ходили,  бігали,  гралися  у  підмурки,  ховаючись  за  високим  горами…  Він  намалював  і  сонце,  яке  щиро  раділо  їх  невинним  забавам,  і  ледь  помітний  місяць,  що  тільки-но  зійшовши,  приліг  здрімнути  за  хмарою.  Намалював  і  річку,  в  якій  веселі  дерева  могли  купатися…  Це  була  його  мрія,  про  яку  він  думав  день  і  ніч,  і  вірив,  що  коли  виросте,  то  зможе  якось  допомогти  своїм  улюбленцям.


      Аж  раптом  старенька  вчителька  померла.  Хлопчик  дуже  засмутився  і  перестав  малювати.  А  потім  він  виріс…


       У  пошуках  кращої  долі  він  подався  у  велике  місто,  де  влаштувався  робітником  у  заповіднику.  Як  і  раніше,  любив  дерева  і  проводив  із  ними  більшу  частину  доби,  але…  про  свою  мрію  він  забув.  Однак  через  багато  років,  коли  він  приїхав  в  село  у  відпустку,  то  знайшов  серед  хатнього  мотлоху  свій  дитячий  малюнок  із  омріяною  казкою…


     Тоді  хлопець  згадав,  які  загадкові  думки  до  нього  приходили  в  дитинстві.  Але  тоді  він  лише  посміхнувся  і  відклав  малюнок  у  старий  ящик.


         Пройшло  кілька  тижнів.  Відпустка  хлопця  закінчилась  і  він  вирушив  назад  на  роботу.  Облущений  трамвай  довіз  його  на  кінцеву  зупинку,  біля  якої  ріс  затишний  заповідний  сад,  через  який  протікала  маленька  річечка.  


       У  бадьорому  настрої  він  вискочив  із  трамвая,  але,  о  Боже!  Він  не  повірив  своїм  очам  –  усі  його  прекрасні  дерева  лежали  спиляні,  а  неподалік  стояли  вантажівки  і  спецтехніка.


        Тепер  мрія  хлопчика  збулася.  Його  дерева  стали  вільними  і  могли  іти,  куди  захочуть  –  гуляти  за  містом,  грати  у  піжмурки  і  водити  хороводи…


       От  тільки  їм  це  було  зовсім  не  потрібно.  Їх  зелене  листя  повільно  в’яло,  сік  в  молодих  гілках  назавжди  зупинився.

       

     Виявляється,  це  якийсь  депутат  «прихватизував»  територію  саду,  і  тепер  хоче  побудувати  тут  розважальний  центр…

2012р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
04.01.2013 Поезії / Сонет
Казка нерозгаданого літа
08.01.2013 Поезії / Сонет
Коронування лаврами і терном
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Новела Про природу
28.07.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
РИБОЛОВЛЯ НА СВІТАННІ
05.01.2013
Про дерева, художника і... депутата
09.03.2011 © Изи
МАЙ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 361  Коментарів: 11
Тематика: Новели, дерева, прихватизація, депутати, художник, природа
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 11.01.2013 03:38  Тетяна Белімова для © ... 

Може, Ви зовсім не усвідомлено і без жодної МЕТИ та все ж створили цілком ідеологічно заангажований текст. Дидактична спрямованість тут на поверхні. Пробудження потенційного реципієнта - пряме Ваше завдання. Ви самі це визнали. Ви створили алегорію, а значить, повчання.
Ну, не знаю, якщо у художника нема мети, то у нього й нема власної художньої концепції, авторсього світобачення. Мета - це шлях просування. Я так думаю. 

 11.01.2013 03:07  Каранда Галина для © ... 

згодна абсолютно щодо мети... 

 11.01.2013 03:03  © ... для Тетяна Белімова 

Та боротися можна і треба!))) Але я ж не напишу вкінці - "люди, збирайтеся і відвойовуйте заповідні території!" Громада і так це робить в міру своїх сил, але у наш час і у нашій країні, на жаль, закон на боці товстосумів. Якби я писала роман чи повість, то обов"яково зобразила це питання ширше і глибше, і тоді в долях героїв було б більше поворотів - як позитивних, так негативних... А мета цього твору - зобразити не безвихідь, а лише пробудити в людях жаль і небайдужість. А висновки вони уже зроблять самі. Чи дозволяти такі явища чи боротися з ними. Але взагалі, я не люблю слова "мета" в літературі... Адже автор - не агітатор, а просто художник, що зображає життя... 

 11.01.2013 02:55  Тетяна Белімова для © ... 

Та я якраз не закликала Вас до оптимізації фіналу! Я теж не пишу оптимістичних творів, а так, як у житті... Я говорила про БЕЗВИХІДЬ! От, у суспільстві існує такий стереотип - багатого й всемогутнього і знедоленого, хоч, може, й талановитого! Чому ж не можна поборотися із цим утвореним не нами каноном?
Самі ж сказали слово "тюрьма". Який же це хепі-енд? Але це відповідь! Товстосуму, який знущається, і вірить, що народ - це бидло! 

 11.01.2013 02:50  © ... для Тетяна Белімова 

Пані Тетяно, я звикла зображати життя таким, як воно є. Не у всіх випадках людина сповнена оптимізму і надії. Частіше нас переслідують розчарування, омани, зради... А бути оптимістом - це чудово, але не завжди так виходить. Звичайно, той хлопець піде і знайде іншу роботу, але ж від того, що він відчуває або скаже, суспіьні порядки не поміняються. А якщо він візьме каністру, то його ще й посадять надовго... Інша справа - що треба боротися із негативними явищами в суспільстві громадою, отоді буде толк. Але ж новела не про це. То вже зовсім інша розмова. Я не розумію, чому люди не сприймають драм і трагедій. Це самостійні і досконалі жанри. А в мене є різні твори. Навіть Шекспір писав і комедії теж, але його чомусь запам"ятали як майстра трагедії. 

 11.01.2013 00:15  Тетяна Белімова для © ... 

Знаєте, Ліліє! Прочитала Ваш твір перед поїздкою і все думала (всю довгу дорогу!) над ним. Ви написали чудову алегорію, побудовану на бінарних опозиціях зло-добро, богатство-бідність, щедрість-скупість, талант-ницість. Мова узагальнення без уособлень залучає читача до активної співпраці - автор зумисне залишає чималий простір для "самостійної роботи" рецепієнта. Але... Оце закінчення... Опущені руки. Чергове фіаско. Безперспективність роботи. У чому ж тоді сенс існування? Ваш авторський посил виглядає надто...

 05.01.2013 17:55  Олександр Новіков для © ... 

значить "ефект достигнут")))) 

 05.01.2013 17:53  © ... для Олександр Новіков 

На те вона й новела, щоб мати несподіваний кінець.. Дякую!)) 

 05.01.2013 17:44  Олександр Новіков 

да, сумно. читаючи якось забув про депутата і тут, на тобі. такий облом 

 05.01.2013 17:23  © ... для Каранда Галина 

дякую! 

 05.01.2013 10:26  Каранда Галина 

приєднуюся... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
20.03.2015 © Вікторія Легль
27.03.2012 © Микола Щасливий
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди