Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
15.01.2013 18:15Есе
 
100000
Без обмежень
© Іміз

Вранішні рефлексії

Іміз
Опубліковано 15.01.2013 / 14980

Важка тягучо-карамельна аура приміщення  - нестерпна... Вона "солодка", кажуть поза очі,  але від неї нудить...Особливо сьогодні... Вертить від утоми емоційної в голові... Чи то від висмоктування життєвих сил на користь "блага держави"...Наче викручує руки невидимий вітруган, в кістках тріскотить напругою вранішніх істеричних сплесків пришелепкуватих "міністринь"...

Хоча насправді тепло - гріють батареї...Комфортно, кажуть поза очі...

Навіть власний фізичний біль відступає десь за стіну уявного туману, яким відгороджуюсь іноді, щоби хоч якось захистити его у цьому вимушеному "керуючо-контролюючому бутті ...Тільки б не задиркувались сьогодні зі мною... Ніхто! Готова вибухнути невмотивованою агресією...

Поволі заспокоююсь...Зелений чай гладить із середини ніжною стрічкою терпкої солодкавості... Моєю - рідною, не запозиченою у цього скаженого будинку і  чужих по духу людей...

Потребую самозаглиблення! Вже, як повітря! Чому стільки днів поспіль поміж безкінечні екселівські сувої звітів не знаходжу навіть часу поринути у "міжряддя слів", складання їх у рими, есеї, вітання...Те, що вирівнює збентежену душу?!

Думками відсторонюсь на зелені покошені трави, покриті ранньочервневою росою...Сонце сліпить очі... Повітря солодке, аж липке від бжолиного нектару...Від цієї солодкавості ніколи не нудить...Вона справжня!!! Запахи манять вглиб літньої розкоші  рідної землі...

Відсторонюватись вдається...

Запалюю аромалампу з розмариновим маслом - усіх це дратує. Бачу. Але байдуже... Егоїстично: мені усе байдуже...Розбавляю терпкістю гнилу солодкавість...Я відсторонююсь від ворожих, холодних мені насправді, людей, з якими приходиться кожного дня проживати бідьше 10 -ти годин...

У цьому божевільному "міністерському" будинку ніколи повітря не пахло і не може пахнути  солодким нектарем...

Поволі вчитуюсь у постанову державної ваги...

Непричесані рефлексії крадькома висмоктали з мене непотрібну, і невластиву мені вранці втому і дике роздратування...

Я - знову Я...І люди довкола навіть потепліли...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
28.12.2012 Проза / Мініатюра
Маятники
18.01.2013 Поезії / Щедрівка
Щедрівка...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
18.10.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Десять років
14.10.2017 © Іван Петришин / Нарис
Російські діти та хохли з хвостиками (Як виховують нелюбов)
10.10.2017 © Маріанна / Мініатюра
Гра
09.10.2017 © Андрей Осацкий / Оповідання
Новітні методи
09.10.2017 © Маріанна / Мініатюра
Спалення
Есе
16.01.2013 © Анна Порядинська
Шукачеві сюжетів - в поміч
15.01.2013
Вранішні рефлексії
06.01.2013 © Тая
Ідьот звєзда чудна
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 10 (10+0+0+0+0)
Переглядів: 121  Коментарів: 17
Тематика: Проза, есе, теплі батареї, комфорт, зелений чай, постанова, скажений будинок
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.01.2013 23:05  Марієчка Коваль для © ... 

то і добре) Інколи я особисто нічого не сприймаю і здоровіша тоді всіх бактерій, що заражають людей. 

 16.01.2013 22:36  Наталя Данилюк для © ... 

Як гарно Ви вмієте заспокоювати себе!Знайоме відчуття роздратування і відчуження від оточуючого світу...Проте, не завжди вдається отак перенестися подумки у інший вимір - в теплі приємні спогади...Гарний нарис! 

 16.01.2013 19:43  Олександр Новіков 

буває 

 16.01.2013 16:30  Володимир Пірнач для © ... 

Є над чим задуматись,
в міністерстві не працював, але тема знайома, і відвето зізнаюсь скрізь так :)
А якщо не подобається показуй пів руки, благо роботи в К. як казав Матроскін голосом Табакова: "Просто завалісь!"
Тому не переймайся,
Радже випити кілька кружок глінтвейну і зробити щось безголове,
мені допомагає :)
Плюсую. 

 16.01.2013 11:05  © ... для Марієчка Коваль 

тільки я абсолютно не сприймаю слово "депресія"....навіть на звук, не те, щоб у наявності в житті такого стану в людини 

 16.01.2013 00:47  Марієчка Коваль 

у вас депреснячок... співчуваю. Болячка популярна протягом всього року. Та треба прийняти, що ви  теж одна з ворожих і холодних, тому краще видужуйте скоріше, і ставайте уже дружелюбною і теплою). 

 15.01.2013 22:35  Деркач Олександр 

офісний гумор))) Після новорічних свят найскладніше - це відрізнити розтовстілих колег від опухлих. 

 15.01.2013 20:44  © ... для Тетяна Ільніцька 

ще тут... 

 15.01.2013 20:32  Тетяна Ільніцька для © ... 

а ти ще там? чи вже втікла? 

 15.01.2013 20:29  © ... для Тетяна Ільніцька 

гвинтик - це працівник...а молоток - шефиня))))) 

 15.01.2013 20:26  Тетяна Ільніцька для © ... 

цікаво... гвинтик і молоток... Who is who?

 15.01.2013 20:18  © ... для Тетяна Ільніцька 

сьогодні мої революційні настрої таки вилилися у супрвійну між гвинтиком і молотком)))))))))ха-ха 

 15.01.2013 19:59  Тетяна Ільніцька для © ... 

Як завжди проти течій... Про скажених міністерш сподобалося! Так влучно! 

 15.01.2013 18:35  Деркач Олександр для © ... 

Написано дуже класно, зрозуміла тема, співчуваю...і тішусь тим що я більш-менш вільний в цьому плані)) 

 15.01.2013 17:05  Каранда Галина для © ... 

ні, я ідею побачила і зрозуміла, просто все ж сприймається через призму себе й обставин... була сьогодні в поліклініці: черги побільшали, бо медиків поскорочували... реформа ж медицини, блін, покращення... я розумію, як важко в тих міністерствах совісним людям, але ж хіба їм легше тут, внизу??????????? 

 15.01.2013 16:56  Каранда Галина для © ... 

Боже, Ірочко, та ніде не краще!!!! сидіть там, якщо тримають. Несправедливість і штучність - вона СКРІЗЬ!!!!!!!!!! втекти не вийде! 

 15.01.2013 16:54  Каранда Галина для © ... 

ой, Ірочко, ну що Вам сказати.... Наче й розумію я Вас, і співчуваю, і все таке... А спробуйте уявно помінятися місцями зі мною. Я ж не нікчемніша, і не дурніша за когось, а от якось так обкрутило життя, що й не передати... як на базар попала, так плакала ... а зараз і там не треба. в торгівлю не хочеться до крику, до істерики, але розумію, що прийдеться, бо більше ж нікуди в Лубнах, тут безробітних більше, ніж працюючих... відтягую цей момент, скільки можна, але ж виплати меншають, вже тяжко стає реально... а тут ви на істеричних міністринь жалієтеся... повірте, маленькі місцеві підпанки значно істеричніші панів великих, бо на них тиск звідусіль ще більший... Міняємося? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +60
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +96
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +100
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +108
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.04.2011 © Закохана
22.09.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди