Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.01.2013 10:56Оповідання
Для студентів  Для дорослих  Про життя  Про добро  
60000
Без обмежень
© Анна Порядинська

Манікюр в Парижі, або шлях воїна

Анна Порядинська
Опубліковано 19.01.2013 / 15040

Природа жіночого організму настільки делікатна та вразлива, що при щонайменшому розладі повернути його до нормального функціонування можна тільки дуже акуратним контактним застосуванням певного набору езотеричних технік.

Одна з них — манікюр.

У суботу я почувалася надзвичайно кепсько та вирішила спробувати саме цей, небезпечний в паризьких реаліях, метод. Зайшовши до салону неподалік від мого будинку, я відразу зрозуміла, що йду лезом бритви. Дівчина, яка ніжно взяла мене за руку, була такою юною, її підведені зеленим очі — такими сумними, та в усій її фігурі було стільки млосної знемоги, ніби вона вся складалась із найніжнішого молочного киселю. Зазвичай такі дівиці цілком і категорично безрукі. Тільки-но я сіла в крісло та вже встигла прочитала в її бездонних очах весь майбутній кошмар, що чекав на мене, як задзвонив телефон, і я відповіла російською.

- Ви оце щойно говорили німецькою?

- Ні, російською.

- Так ... А дуже схоже ...

- Я би не сказала ...

- Так-так, це дуже близькі мови ... А у вас, що, якісь російські корені?

- Деяким чином.

- Й ви добре говорите російською?

- Так, певним чином, я до двадцяти років переважно так і розмовляла ...

- Так ви там народилися?! Хм ... А навіщо ви приїхали до Франції?

- Спершу вчитися, а потім залишилася працювати.

- Так ... і ... вам подобається?

- Ну, якось я тут живу вже вісім років.

- Так ... до всього звикаєш.

- Це точно.

- А у мене, ось, теж є коріння, походження. Я - німкеня.

- А ...

- Тобто моя бабуся - німкеня.

- А-а-а ... Але ви, я так зрозуміла, німецькою не говорите?

- О ні, ні ... Я й у Німеччині ніколи не була. Та й взагалі ніколи не виїздила з Франції. Але я б хотіла. Дуже хотіла подорожувати.

- А-а-а, .. - Я замовкла, і дівчина продовжила колупати мої руки дерев`яними паличками, задумливо дивлячись у вікно. Мінливе сонце кудись безслідно зникло, і полив дощ.

- Яка туга, - на видиху вимовила моя дівчинка, витягаючи коробочку з лаками. Так само позираючи у вікно, вона, сповнена печалі, квацяла лаком мої нігті, немов граючись у морський бій, причому більше мимо, аніж влучала. Її тонке лялькове личко при цьому зберігало такий лагідний вираз, що я не могла не те, щоб опиратися, — поворухнутися. Зціпенівши від подиву, я переводила погляд з моїх рук на її обличчя і не могла вичавити із себе ані звуку. Дівчина меланхолійно поглянула на мої руки і, радісно посміхнувшись, запитала:

- Вам подобається? Я потім підправлю ...

Я глибоко вдихнула діафрагмою, але так і не змогла нічого відповісти.

- Ні, скажіть мені, вам подобається?

- М-м-м-м ... Мені подобається колір, - вичавила з себе я.

Дівчина посміхнулася мені як дитині:

- Ну, а на руках як, подобається?

- Я поки що не знаю ...

- Ну так, зараз я все дофарбую — й побачите.

Краще не ставало, і було очевидно, що про це треба сказати, але зробити це не представлялося можливим. Слова вже сформувалися і стали душити мене зсередини. Закінчивши мазюкати лак, дівчина промокнула куточки нігтів тампоном з розчинником, від чого лак став не просто жирним і розмазаним, а до нього ще й наліпилися волокна вати. Мені здавалося, що я зараз зроблю щось жахливе — з`їм бутон троянди, зруйную гніздо куріпки...

- Ну як?

Мені хотілося плакати.

- Подобається?

- В-в-вибачте, але ви начебто збиралися щось виправити?

- Ну ...

Дівчина знову взяла свого ватного тампона й остаточно зіпсувала всю праву руку.

- Мені здається, трохи розмазалося ...

Вона зітхнула і взялася переробляти. Тут, звісно, потрібно було закричати, впасти на підлогу, вирватися, сказати, що я запізнююся на літак, і мені потрібно терміново йти, але я не змогла її обдурити. Я теж покірно зітхнула і втупилася на знаряддя тортур, яким мене катували. З третього разу у дівчини майже вийшло. Й, підбадьорена моєю посмішкою, вона взялася за ліву руку. Звичайно ж, все повторилося спочатку, тільки середній палець чомусь пручався і лак заливався в куточки, і зробити по-іншому не виходило.

- Тут я нічого не можу. Це у вас ніготь такий.

- Я-я-я-як-к-ки-и-и-ий?

- Ну, такий ...

- Але ж, го-о ...

І я б, напевно, вибухнула, але, на щастя, повз проходила господиня закладу. Побіжно й оперативно оцінивши розміри катастрофи, вона прошепотіла моєму янголу-мучителю, щоб та розрахувала іншу клієнтку, й сама сіла за столик. Критично оглянувши мої руки, мадам витерла весь лак, і, невдовзі, через десять хвилин, я, абсолютно щаслива, вже виходила на вулицю.

Потім навіть якісь вусаті дядьки попросили мене сфотографувати не їх, а сфотографуватися з ними. А перманентні туристи тикали карти і просили про допомогу.

І багато ще чого відбулося, швидше доброго і гарного, але ж мій світ й справді був на волосинці від вселенського краху.

м. Київ 19 січня 2013 року
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
18.01.2013 Проза / Повість
Світ від кінця до краю (частина четверта)
19.01.2013 Проза / Оповідання
Як я була піратом Карибського моря
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Оповідання Про добро
21.01.2013
Про смачну та духовну
19.01.2013
Манікюр в Парижі, або шлях воїна
29.07.2012 © Саша
Пункт прокату (частина друга)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (6+0+0+0+0)
Переглядів: 564  Коментарів: 2
Тематика: Проза, добро, манікюр, життя, Париж, оповідання, шлях воїна
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.01.2013 21:02  Тетяна Белімова для © ... 

Смішно... й правдиво. На жаль, такі безрукі не лише у манікюрницях сидять... 

 19.01.2013 02:43  Каранда Галина 

:)))))) класно пишете. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +41
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
09.12.2010 © Тундра
18.09.2013 © Тетяна Белімова
26.11.2011 © Микола Щасливий
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
Заказать на сайте http://braderie.com.ua бытовую технику и разные полезные мелочи.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди