Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
04.02.2013 02:33Есе
Для дорослих  Для студентів  Про дитинство  Про минуле  Про життя  Про добро  
20000
Без обмежень
© Анна Порядинська

Кольорові спогади з виставки

Анна Порядинська
Опубліковано 04.02.2013 / 15263

Спогади приходять несподівано, ключем може слугувати будь-яка дещиця — здавалось би, слабо розрізнюваний звук, запах, дотик або вітер в обличчя, — і ти вже попався у в`язке павутиння:  навколо ключа виросли двері, навколо дверей — будинок, і поки ти здивовано розглядав своє пальто на вішалці в передпокої, щось там таке клацнуло в замку. Втім, зазвичай, достатньо труснути головою, як собака, що вибіг з води, і спогади знову укладаються на свої місця, поступаючись теперішньому сьогоденню владою над усіма органами сприйняття.

Можна, звісно, і викликати спогади. Для цього найкраще міцно заплющити очі, обхопити коліна руками і уявити собі воронку ураганного вихору, закрутити його якнайшвидше і почати спускатися по спіралі до найнижчої точки.

Картини з дитинства ввижаються мені досить яскраво. Так, я люблю згадувати, як у пору цвітіння яблук, мене, ще зовсім маленьку дівчинку, у легкому рожевому платтячку, дідусь, вдягнений в елегантний бежевий костюм, при фетровому капелюсі і з незмінною газетою під пахвою, водив гуляти в сад ... І відразу мої очі приємно мружаться від яскравого сонячного світла, і аж щелепи зводить від оскомини, від кислючих-прекислючих, ще зелених, яблук. Мені здається, що ніжки у мене якогось зменшились до смішного маленького розміру, і сандалії вперто намагаються зіскочити з ніг, щоб залишитися де-небудь в траві, і тоді їх можна буде шукати їх і не знаходити якнайдовше, натомість побачити суничку і потай, похапцем з`їсти її, немиту ... Я потяглася по-котячому, і спогади хвилями розтікаються по всьому тілу, до кінчиків пальців, скупчуються бульбашками у тім`я ...

Шкода тільки, з мамою такими спогадами не поділишся, тому що вона відразу скаже, що всього цього зовсім не було, а моя думка така, що спогади — це особиста справа кожного, я пам`ятаю так. Якщо мене підозрюють у тому, що я зростала в домі з музейно-лакованим паркетом, де на вході видають особливої ​​м`якості капці, які потрібно прив`язувати до щиколоток і потім можна ніжно ковзати, немовби твої ноги — це ватяні санчата, то чому б навколо цього будинку не бути саду, а у мене рожевенького платтячка?

Втім, сад дійсно був. А ще були коліна та лікті, які ніколи не вдавалося відмити від зеленки через нескінченні садна й подряпини, одержувані при грі в козаків-розбійників у цьому самому садку.  Була улюблена куртка з чудесною діркою в кишенях, завдяки якій, поклавши що-небудь в ліву кишеню, можна було вправно витягти цей предмет вже з правої, багатократно подивувавши цим приятелів; шовковиця розміром з мізинець, за якою потрібно було лізти на високий, задля остраху обвитого колючим дротом, паркан, з розкладеними по ньому шматочками столярного клею, до якого могли пристати шльопанці і залишитися уже на цьому паркані, як страхітливо незаперечний і прямий доказ провини... Можливо, і клей був не столярним, а просто так було набагато лячніше лазити за шовковицею, але, все одно, клей був, а рожевого платтячка не було! Газета, щоправда, все ж таки була, тільки читав її дідусь удома, вбравшись в узбецький халат, і п`ючи гарячий солодкий чай зі склянки в посрібленому підстаканнику з Петром Першим (Великим) на коні. Якщо вже говорити начистоту, то сад теж був не зовсім таким, як у моєму вигаданому спогаді — це я вже потім, за картинами імпресіоністів його вигадала. А мій, дитячий, справжній сад, було розділено на клаптики городів, серед яких була і наша часточка. Власне, потреби в городі не було жодної, але є у всіх українців, нехай десь у глибині серця, вічний поклик, душевний свербіж, який виразно відчувається, коли уявляєш собі квітучу вишню чи яблуню. Цей неспокій змушує їх знайти для себе будь-де, навіть посеред столиці, клаптик землі та піклуватися про нього. Саме тому і в нас теж була така діляночка, з густою і смачною огорожею з малини. І дідусь, хоч він і був маститим метеорологом, та його професійно цікавили здебільшого тонкі сфери з атмосферними явищами вкупі, — розпушував, сіяв, підгортав, полов… Краса!

А ще мені в дитинстві дуже часто снився квітучий бузок — запашний до запаморочення, темного, соковитого кольору, махровий, схожий на налиті виноградні грона, гіркуватий на смак.

Хоча, може і це я потім вигадала?

м. Київ 3 лютого 2013 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
03.02.2013 Публіцистика / Мандрівки та туризм
Норвегія, або Все, що я знаю про воду (Частина 1)
04.02.2013 Публіцистика / Мандрівки та туризм
Норвегія, або Все, що я знаю про воду (Частина 2)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Есе Про добро
27.05.2013 © Луч Света
Я завжди дивлюся на тебе...
04.02.2013
Кольорові спогади з виставки
21.01.2013
Не такий страшний чорт, як його фотожаба
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 161  Коментарів: 1
Тематика: Проза, есе, кольорові спогади, виставка, дитинство, про минуле, життя
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.02.2013 18:54  Тетяна Белімова для © ... 

Чудова, навіть ідилічна картинка з минулого. Такі спогади із серії "коли-дерева-були-ще-великими" завжди викликають певну ностальгію, хвилю подібних спогадів. Перший політ з велосипеду, чи що?)))))))))))))))))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
22.09.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
27.11.2014 © Серго Сокольник
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди