Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
14.02.2013 00:00Роман
 
20000
З дозволу батьків
© Тетяна Белімова

Ізольда - Трістан - Ізольда

глава п`ята

роман-феєрія

«Ой горе! кров і помста!
Оце твій шлюб, нещасна Поліксене!»
«Кассандра» Леся Українка
Тетяна Белімова
Опубліковано 14.02.2013 / 15409

-           Нагадую! Присяга, що ви її дали, і ваша рука на Біблії не дозволяють вам лжесвідчити тут! Нехай розверзаються ваші вуста лише для слова правди!!! Це зрозуміло?

-           Так, ясний пане!

-           Тож почнемо! Розкажіть святому суду, що бачили ви минулої п’ятниці рано-вранці?

-           Та спершу, як вийшли до садка, то бачили, як гнали корови… а тоді ще Герольдік, отой пришелепкуватий пастушок, розвернувся до нас спиною і надзюрив просто під кущі королівських троянд. А Тереза, королівська поломийка, замість того щоб мити підлоги, як воно належить їй за її службою, лише бризкала мокрим віником – вікно було відчинене і ми все бачили!

-           Що ти брешеш, курво? Коли це я віником мокрим підлоги везькала?

-           Тиииша! Це все останнє – про Герольдіка й Терезку – до протоколу не заносьте…

Єпископ витер спітніле чоло – день видався спекотний, і навіть тут, за товстими мурами міського суду, відчувався підсолений полудневий подув розпеченого середмістя.

-           Ем! Королівські прачки! Не ви – у залі! А ви - ті, що під присягою! Так, ви! Як вас там? Магдо й Віоло!? Послухайте, Магдо й Віоло! Розкажіть нам про те, кого і що ви бачили у стіжках біля пральні!

-           У стіжках біля пральні?

-           Атож!

-           Так, ясний пане! Ми бачили у стіжках, вірніше, у крайньому зліва… Але спершу ми почули!

-           Що ви почули?

-           Сміх… Такий дзвінкий… такий дитинний сміх…

-           І?

-           І тоді, ясний пане, нам стало цікаво, хто ото там так сміється зрання (хоча було ще поночі!)? Може, то кульгавий Якоб, рябий конюх, підбив яку дівку (ну, ви розумієте?), бо ж про нього всі кажуть, що дарма, що кульгавий і рябий, а…

-           А коли ви підійшли ближче, ви переконалися, що то не рудий, чи то пак рябий кульгавий Якоб, а хто?

-           А коли ми підійшли ближче (ми йшли тихо – хотіли налякати й провчити того капосного Якоба, бо ж кажуть, як кого добре налякати за цим ділом…)

-           Це все справи не стосується! Магдо й Віоло! Відповідайте по суті – кого із ким ви застали під стіжком? (про рябого кульгавого конюха теж до протоколу не заносьте!).

-           Так от, ясний пане! Було ще доволі темно, як ми вже й казали – майже поночі…

-           Але все таки достатньо ясно, аби роздивитися? Чи не так, Магдо і Віоло?!

-           Саме так, ясний пане! Саме так! Так ми ж, власне, й підійшли, щоб роздивитися! І все бачили! Вони це так робили! Так гарно!

-           Що робили? І головне, хто?

-           Ясний пане! Нам – дівицям – соромно вимовляти…

-           Ну, припустімо, ми зрозуміли сороміцьку сутність побаченого вами, але ж якщо ви підійшли достатньо близько і все могли розгледіти, дайте відповідь святому суду, кого саме ви бачили у крайньому зліва стіжку біля пральні?

-           Ми бачили…

-           Ну?

-           Ми там побачили…

-           Ну ж бо?

-           Нам здається, що то були Трістан і Ізольда…

Тиша. У набитій людьми залі, яка до цього гугнявила й гуготіла, як велетенський вулик, залягла дзвінка й осяжна тиша – аж до готичних склепінь цієї стародавньої ратуші, до кованих залізом високих дверей. Я бачу як ніжно-білу шкіру Ізольдиного обличчя заливає багряниста барва сорому – до кінчика носа й до коренів її золотавого волосся. Від страшної ганьби, нестями, горя я не знаю, що діяти – чи забігти де світ за очі, чи провалитися крізь землю відразу до пекла, яке вже не виглядає аж таким страшним у порівнянні із цим судилищем (до речі, це друге видається більш реальним – нас оточила сторожа щільним кільцем так, що й миша не проскочить). Я бачу, як мій вірний єдиний вчитель Гувернал блідне смертельною блідістю, як йому важко дихати, але він, хапаючи повітря, як рибина, викинута на суходіл, раптом підводиться і його голос, який вів мене усе моє дитинства, всю мою юність, звучить як правдивий глас Саваофа у вівтарі:

-           Слухайте ви! Ви! Наклепниці! Як вас там? Магдо і Віоло!? А чи не ви десь два тижні тому розказували усім на королівській кухні (хай простить мене Господь за сказане тут в інтересах істини!), усім присутнім там розказували, що коли полоскали білизну, бачили у кущах короля Марка із юною дівою?!!

 Я переводжу здивований погляд на короля Марка, бачу, як уже тепер він багровіє своєю чергою, і його наливає вже не праведна лють, як за мить до того, а щось схоже на переляк заскоченого зненацька мужа. Я дивлюся на короля Марка й не можу повірити, що володіючи Ізольдою, назвавши її законною дружиною, він смів не тільки що помислити, а й мати іншу жінку?!

Гувернал ще довго говорить про злу й недобру справу наклепництва, закликає мирян утримуватися від подібного, жити у мирі й злагоді, покладаючись не на плітки і пересуди, а на власні враження, знання, відчуття.

А я знову бачу своє майбутнє, так ,ніби завіса невідомості враз спала, відкриваючи мені істину прийдешнього. Бачу себе – злиденного вигнанця, якому так і не простили недоведеної, але тим не менш очевидної зради. Відірваним листком кочуся я через моря й доли, кочуся, шукаючи нової долі, хоча й сам не йму віри в інше нове життя… життя без Ізольди.

Київ 13 лютого 2013 року
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
13.02.2013 Проза / Роман
Ізольда-Трістан-Ізольда (глава четверта)
14.02.2013 СпецТЕМИ / Оголошення
Журнал "Країна" оголошує конкурс "Новела по-українськи"
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
ІЗОЛЬДА - ТРІСТАН - ІЗОЛЬДА
07.02.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (Глава перша)
11.02.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (глава третя)
14.02.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (глава п`ята)
27.03.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (глава шоста)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 175  Коментарів: 7
Тематика: Проза, роман, Ізольда, Трістан, судилище
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.02.2013 14:17  Каранда Галина для © ... 

тю))))) та ні, це не наїзд!))))))))) 

 15.02.2013 14:14  © ... для Каранда Галина 

Ну загалом з вами можна у чомусь погодитися! Хоча нагадую, Галю, перехід у коментах на особу автора................ можу розцінити як конкретний наїзд))))))))))
Суд був по сюжету середньовічного роману. Провину там довели. Трістана вигнали із королівства. Ізольду пробачив король. 

 15.02.2013 14:11  Каранда Галина для © ... 

)))) цікавий суд: факти беруться з Вашої уяви, бо не тільки ж підсудним буди поганими!) З Вас би вийшов прекрасний адвокат!) ви б легко довели, що й прокурор на шухері стояв!) 

 15.02.2013 14:02  © ... для Наталя Данилюк 

Дякую, Наталю! Стараюся!)))))))))))))))) 

 15.02.2013 14:00  © ... для Каранда Галина 

Там було так. Гувернал і Бражена (вчитель і служниця) були дуже відданими Трістану й Ізольді і рятували їх весь час. А про Гувернала, Марка й кущі - не було. Це, звісно, витвір моєї уяви. Не одній же Ізольді з Трістаном бути поганими, правда ж? Суд має бути справедливим і об"єктивним, і доводити, що святих не буває)))))))0

 14.02.2013 17:05  Наталя Данилюк для © ... 

Як цікаво ведете розповідь - вмієте захопити читача!Колись в юності читала цей середньовічний роман, але так - галопом по Європі, як- то кажуть...

 14.02.2013 03:24  Каранда Галина для © ... 

) ех, Таню))))) якщо чесно - то я лиш дуже схематично, без деталей знаю оригінальний сюжет. Я б і "Ромео і Джульєтту" добровільно не читала б, якби це не було шкільною програмою)))))). Тому питаю: а в оригіналі теж був отой викрутас Гувернала про короля в кущах?) Прикольно) і не побоявся ж) Мені нагадало казку про Язикату Феську, з тією різницею, що Феська таки справді єресь несла з половини, а тут все правдою було))
Ох, я знаю, що коментувати треба подання, і подання то чудове у Вас, та Ви ж знаєте, що я завжди сюжети ловлю)) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
17.04.2013 © Тетяна Белімова
06.01.2012 © Т. Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди