22.03.2013 10:36
Без обмежень
481 views
Rating 5 | 7 users
 © Червона Шапочка

Ефект смереки

на конкурс до 1 квітня

не стрималася...

  Казали колись в давнину: «Гріх сміятися над убогими». Воно й правда, гріх. Хоч і убозтво різне буває. От як немає в людини ума – то що їй, бідній, робити? Наче ж і відхилень по медичній частині ніяких, і «мама-тато-дай» навчилося казати в відведений для цього педіатрами термін, і школу разом з іншими закінчило… Та що там – школу! – ВУЗ… Грамотне, що аж-аж, з диплому й посади судячи… Та ще й ціну ж собі знає! Ого-го! Вам і не снилося! А ума то – однак нема! Не розуму книжного, що півенциклопедії процитувати може, а саме ума – отого невловимого, невиміряного ніякими IQ-тестами чуття, що дозволяє більш-менш адекватно реагувати на дійсність, і на себе, коханого,  в тій дійсності.

  Пам’ятаєте, у відомому талант-шоу був такий собі хлопчина, якому не те, що ведмідь – стадо мамонтів по вухах потопталося. Та йому про це чомусь ніхто не сказав. Чи посоромилися, чи пожаліли, чи «не для того мама квіточку ростила», щоб потім сказати вголос «Ну не вмієш ти, синку, співати. Нічого, не переживай так, не всім артистами бути, дебет з кредитом зводитимеш» . Не сказали дитятку вчасно суворої правди. От і випхалося воно на сцену. І як затягне ту милу кожному українському серцю «Смереку»!..... Йой….  Ну, як в тому анекдоті: «Кажуть, що моя жінка схожа на божу матір. Ось фотка, глянь…. – О МАТІР БОЖА!!!» Так оце й тут. І сміх, і гріх! Бо ж - убогий…  Сама по собі відсутність слуху – то не вада, звісно. Більшість людей співати гарно не вміють,  знають це й не переймаються ані крапельки. А от якщо при цьому лізти на сцену, бити себе кулаком в груди і кричати: «Я – співак, а ви, іроди такі-сякі – не тямите» - то вже убозтво… Можна за шкірку взяти і геть зі сцени викинути… Та ми ж гуманні! Краще посміємося, порадіємо, що ми не такі… І от сміємося ми, аплодуємо… бо ж справді – смішно то як корячиться,  викаблучується, завиває не туди…  А людина ж на сцені наші оплески за чисту монету сприймає. І старається ще дужче. Бо ж – успіх то який! Купається в променях слави!

  І не біда, що судді діагноз відразу поставили, - значить, судді дурні. Бо ж хлопчина той твердо в таланті своєму переконаний. То нащо ж крила йому ламати? А з іншого боку:  от скільки коштує на корпоратив чи весілля Сердючку запросити? І я кажу – ого… хоч і не знаю… Та нащо так тратитися, якщо за помірну плату  можна цього клоуна найняти? Це ж як насміятися можна майже даром! От раніше по містах уродців, калік нещасних возили, людям за гроші показували. І любили люди такі вистави, бо ж завжди раді пальцями потицяти в диковинку, а надто порадіти з чужого горя: «ну це ж треба, що в світі буває!»  То чому й цього «смереку» тамадою не взяти? І йому заробіток, і гості веселі, і економія ж пряма. Як у нас кажуть: «Всі довольні, всі сміються»

  Тож пхатиметься цей смерека на сцену ще не раз. І не тільки він, а й натхненні його популярністю й славою послідовники, під дуже логічним аргументом, що «ми ж не гірші!» І аплодуватиме, і прискатиме в кулак, і реготатиме відверто ласий до таких  видовищ глядач… І, хоч і знайдуться люди, які з жалості чи то до убогого, чи то до пісні, яку ж вони так люблять, таки скажуть: «та не позорься , злізь із сцени!», то ніхто ж їм не повірить… Може, то вони із заздрощів? Конкуренції бояться? А що як натягти нову маску, пошити інший костюм, і заспівати не «смереку», а «Червону руту»? Визнають тоді талант? Мусять визнати! Чого це всі інші аплодують, а вони ні? От хами! Воно то наче й дрібничка, але ж непорядок!  Хочеться ж тотального визнання!

  І б’ється той смерека лобом об стінку, і шкода його наче, і смішно, і сміятися  гріх… Чи не гріх? Бо ж ті, що сміються і аплодують  на інших сценах – любимі і хороші… Але ж знайшлася така сцена, де не аплодують…  от осли вперті…

  Мені, як глядачу, завжди було шкода того «смереку»…  Але я люблю наші пісні у хорошому виконанні. І ще дуже не люблю, коли мене надурити намагаються, та й ще й невміючи. Бо це вже є оцінка отим «смерекою» моїх розумових здібностей і мого смаку. Тому іноді хочеться таки забути всю толерантність, і виписати великими буквами довідку: «Психічних відхилень немає. Просто дурак.»  А що? Я ж не перша почала…

Лубни 22.03.12



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Думки вголос

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Гумореска - Дурне поїхало в турне | Павло Глазовий». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Я спробую знайти... | Каранда Галина». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Каранда Галина.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.03.2013 03:54  Гаврило Зацікавлений => © 

Точно хтось сказав: твір явно не літературний. Документальний літопис. Та як таке на сцені - це півбіди. В мене таке начальником. Оце біда, я Вам скажу. Краще б воно співало. 

 23.03.2013 08:33  Деркач Олександр => © 

))))))))) смерековий стан - від рос. - сумеречное состояние "...Зовні хворі здаються що мало змінилися, часто їх діяльність залишається послідовною, що відразу ж дозволяє відрізнити ці стани від делірію. Проте перше ж звернене до хворого питання або сказане ним слово показують, що хворі дезорієнтовані: не розуміють, де вони знаходяться, не впізнають оточуючих їх людей, не можуть назвати число, місяць, рік, не пам`ятають свого імені та імен близьких їм людей. Мова хворих зв`язкова, граматично правильно побудована, але в той же час розмовляти з ними неможливо. Вони не відповідають на питання, самі не чекають відповіді на свої висловлювання... " - мені здається недавно ТУТ була одна така особа... 

 22.03.2013 21:16  © ... => Олександр Новіков 

так сформулювалося... треба буде в Словник ТУТ внести... 

 22.03.2013 20:54  Деркач Олександр => © 

З думками погоджуюсь))) а хлопчину тААк жалько)) що й не знаю що сказати)))) а ефект смереки - класний діагноз ))) 

 22.03.2013 14:47  © ... => Лана 

ага, той самий.... Причому - повертатися його особо й не просили!) 

 22.03.2013 14:46  Лана 

Якщо я не помиляюсь, то той Смерека постійно вигукував зі сцени - "Я Вас не чую?!!!" І у другому сезоні все ж таки повернувся на численні бажання глядачів!... Гарно, Ви , пані Галино, підмітили, сміятися - то ж гріх, а як не сміятися?... :)))) 

 22.03.2013 14:37  © ... => Сніжана 

згодна!)

 22.03.2013 14:28  Сніжана 

Якась дешева стаття в районну газету вийшла, а не літературний твір 

 22.03.2013 14:18  © ... => Олександр Новіков 

) сама співаю її вже кілька днів! а це - по-новій!))))))

 22.03.2013 14:16  Олександр Новіков => © 

=) ой смереко... 

 22.03.2013 13:12  © ... => Тетяна Чорновіл 

) та мені не шкода. Просто не люблю, коли мене мають за ідіотку). Я ще згодна на турка, ладно. Але ж хіба я не заслуговую на більш розумні способи мене одурити?)
то так, думки в голос, смерека однак не читатиме, а Ви не зважайте). 

 22.03.2013 13:10  Тетяна Чорновіл => © 

Що Сердючка, що той Ваш "смерека" - все одно мабуть! То рівень нашого всенародного IQ.
Але я далека від таких шоу, телепередач і "концертів", тому не мені судити. Ця публікація, мабуть, продовження якоїсь суперечки, про яку я не знаю. :))) Нічого! Нехай співає, що Вам, шкода! На всякий товар є свій купець! 

 22.03.2013 11:32  Тетяна Ільніцька => © 
 22.03.2013 11:30  © ... => Тетяна Ільніцька 
 22.03.2013 11:23  Тетяна Ільніцька => © 

Із приводу IQ-тестів анекдот пригадався. На першому побаченні дівчина цікавиться у хлопця розміром його IQ. А він такий:
- Ну, ти вобще! Раніше з батьками спершу знайомилися! А вже потім про розмір Айкьюя питали!!! 

 22.03.2013 11:03  Чернуха Любов => © 

Бачила я того "смереку" така віра у власний талант, що навіть страшно від наслідків. Місцями сумно, місцями посміхнуло, місцями повчально... 

 22.03.2013 09:34  © ... => Дебелий Леонід Семенович 

а Ви в неї курсором тицьніть - голова й виросте!))))))))) 

 22.03.2013 08:53  Дебелий Леонід Семен... 

І смішно і грішно... Може, я чогось ще не знаю, а чого ЧШ без голови? У боротьбі з вовком... 

Публікації автора Каранда Галина

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 14 | Знайдено: 81
Автор: Каранда Галина
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: портальне;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;