Вкрилась снігом моя весна ...
Вкрилась снігом моя весна …
Наче вона була оманою…
А тендітна юнка втекла
Налякана грізною панею…
Де під блідими вилицями
Що не забарвить їх рум’янець,
Тонкі губи кров`ю вмилися,
Заманили на білий танець.
Із буревієм вальсували,
Білі іскри летіли з-під ніг,
Аж подоки тихо не впали
Горбуватими хребтами стріх.
Терпкими сльозами опали
Грона снігу по моїй душі
Ореоли свічки пропали
У тамтих нетрях, де комиші.
Весна заплакала і щезла,
Погаснув німотний слід тоді…
На ріці крига ще не скресла,
Адже під водою труп її...
Самбір, 2011
