Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
20.05.2013 09:20Роман
Про життя і смерть  
10000
Без обмежень
© Наталка-Фіалка Енпе

Історія Вигаданого континенту

Пролог
Наталка-Фіалка Енпе
Опубліковано 20.05.2013 / 17014

Світ не ділиться на добро і зло, бо ж кожна жива істота містить в собі, як і перше, так і друге. Все залежить від того, яка сила: добра, чи зла переважає, яка виграла битву( не війну, бо все завжди може помінятися) за право володіти твоєю душею, серцем. Можна повністю придушити в собі одне з цих почутів, але мало кому таке вдається, бо ж небажана протилежність вперто виринає в нашім єстві і ми можемо лише не зважати на цю спокусу: зробити зло, чи добро- совість.


***


Як швидко біжить час. Ти не встигаєш оглянутися, як проходить дитинство, юність і ти стаєш дорослим але і на цьому час не зупиняється, ні він рухається далі і ти старієш, помираєш, а він і далі йде вперед. Так швидко, так коротко і проминає не одне людське життя, а десяткки, сотні, мільйони. І всі ми хочемо прожити це життя недаремно, а зробити щось велике, щось, що зробить наше життя не пустим. І в кожного є своє те “щось”. Для одної людини це створення величних імперій, а для іншої це- щасливий сміх небайдужої тобі людини, так в кожного своє те “щось”. Деяким людям не вистачить і сотні літ життя, щоб змиритись з смертю, а іншим ті, що можливо й не прожили й півстоліття, але померли та померли вони у спокою, з відчуттям ласки Божої, бо розуміли, що своє життя вони прожили недаремно і виконали своє призначення на Землі. Важко помирати розуміючи, що ти вибрав не той шлях, що міг зробити більше.Важко помирати не змирившись, а ні з минулим, а ні з сьогоденням. Час його не зупинити. Коли людина щаслива, то й якось не зауважується, як все швидко міняється, та коли людина нещаслива, то кожен день здається кроком (і не завжди легким), кроком по дорозі, яка рано, чи пізно закінчується і ще не ясно, що там в кінці цієї дороги. Та якщо навіть людина нещаслива і кожен день дається їй важко, але вона впевнено, з вірою в серці і з любов’ю до Бога йде вперед до своєї мети, то і кінець їй не страшний.


***


Я завжди любила дощ, грози, зливу- це так мене заспокоювало, вселяло побожний страх, захват, повагу, так надихало та ціїє ночі все було інакше, в моїй душі не було, а ні одгого з вище перечислюваних відчутів. Натомість там панували страх і занепокоїність. Паніка загострила всі мої відчуття і мені здавалось, що це не вітер шумить гілками дерев, а сам лихий скрипучим сміхом зловтішається наді мною. Я вся прмокла до нитки, моє взуття, мій одяг, зшиті з шкіри і шовку- перетворились в лахміття. Ноги були по коліна в болоті, все тіло було вкрите подряпинами і синяками, м’язи боліли від кожного руху, в голові паморочилось і безперервний кашель рвався з моїх грудей, але я ішла, не зупиняючись ні на секунду, оберігаючи те, що мені дорожче за життя. Пройшло вже довгих два дня, від того часу, коли хоч скибочка хліба була в мене в роті і на кілька днів більше від часу, коли мене розлучили з людиною, яка була мені необхідна, як повітря. Чи може прожити людина без кисню? Ні- вона вмирає через кілька хвилин та моя смерть болісніша і довша, вона розтягнулась, на години і навіть на дні. Та я ще не мала права вмирати, ще не час, він близько, але не зараз. Вдарила блискавка і на мить освітила все навколо. Нарешті, попереду показались фасади будівель, я не знала де знаходилась, чи то було село, чи місто, мені було не відомо. Головне, позаду зостались хащі нічного лісу. Я йшла вулицями цього, чи то міста, чи то села, шукаючи пристановища, проходячи один будинок за іншим, минала…шукаючи те місце де точно не відмовлять… І ось вона, навіть в ночі я могла розпізнати хрест на самому вершечку будівлі- церква! Храм Божий, з самого дитинства матір завжди мене вчила, що тут ніколи не відмовлять в допомозі і ось я прийшла по неї- прийшла благати, кляньчати цієї ласки, в надії, що отримаю її, незважаючи на мої гріхопадіння. І хоч поряд зі святим місцем я відчула, вперше за ці страшні дні спокій та я незбиралась затримуватись тут на довго. Не моє спасіння в цьому храмі, ні на цей раз я хотіла залишити, ні захистити те найдорожче, що було в мене на цей момент, те що я так довго берегла: спершу під серцем, а тепер проносячи крізь хащі і залишаючи під захист в сто разів надійніший- Божий. І я закричала, молячись, що хоть би хтось мене почув. Почув мій крик- крик про допомогу… уривки з щоденника А.З.  

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.03.2013 Поезії / Вірш
Ти чуєш вітер?
01.10.2013 Поезії / Вірш
Здається
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Роман Про життя і смерть
10.01.2014 © Сорок Восьмий
Альцгеймерова соната (І)
20.05.2013
Історія Вигаданого континенту (Пролог)
27.03.2013 © Тетяна Белімова
Ізольда - Трістан - Ізольда (глава шоста)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 112  Коментарів:
Тематика: Проза, роман, час, дощ, блискавка, крик
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +41
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
26.11.2011 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди