03.04.2010 14:59
3658 views
Rating 5 | 9 users
 © SASHA ROSSI

Уривок з книги "Не вірю в любов або почнемо з початку"

Глава № День що змінив мене, перевернувши мій світ.

Читайте і коментуйте...

Холодний понеділок. Вечір вдався не вдалим. Я себе запитував, може краще б було нікуди не виходити, провести його як завжди сидячи за роялем в свої пустій студії. Весь персонал розбігся по своїх теплих домівках. Вони знають до кого поспішають! До своєї сім’ї, а може до теплої вечері, ні вони поспішають в темісце де вони щасливі. А де ж моє таке місце? Безперечно моя студія, це мій другий дім. Невже можна проміняти чорний лаковий рояль, зручне крісло і тишина, яка триватиме не довго. Не навиджу коли тихо,коли пусто та холодно. Хоча цю тишину вмить можу розвіяти звуками музичної імперії інструментів, якими було наповнено всю мою творчу майстерню. Біда в тім, що на всім грати я не вмів, я опанував самотужки рояль, знайшов звуки, які заставляли людей забувати про все на світі. Я змушував людей страждати, переживати, посміхатись та радіти, все залежало від того, що я хотів передати людям. Дивно, коли досягаєш чогось дуже важливого в житті, не насичуєшся ним, більше того тебе спонукає невидима сила донового пошуку. 

Темно навкруги, лиш я і мій рояль. Курю сигарету, правда не взатяжку, мені подобається запах сигарет, але не куріння. Я не курю, точніше дістаю сигарету коли самотньо. Гашу її, і легенько торкаюсь клавіш «Ямахи». Незвично грати в абсолютній тишині. Кожний акорд розриває цю порожнечу. Чому коли я граю сам для себе музика у мене інша, а ніж коли я граю для друзів,клієнтів чи просто на концерті? Нота за нотою, акорд за акордом, то вибух то затишшя, звук розливається по всьому залу. Магія його в звучанні, роздирає серце, остання нота і знову тиша. Встаю йду до вікна, готую чай, хоча не п’ю відразу. Забираю горнятко,потім сідаю в м’яке коричневе крісло, включаю телефон. Порожнеча, жодного пропущеного дзвінка, усміхаюсь сам до себе. Відкриваю записи з контактами, але серед трьох сотень номерів нікому не наважуюсь подзвонити. Такий вже я є, самозакоханий кретин! Нікому не дзвоню першим, хіба що по потребі, раніше полюбляв теревенити годинами, але коли став набагато старшим змінився... Жбурляю телефон на стіл, допиваю холодний чай, прямую до рояля. То своєрідна психологія, напевно тільки він один розуміє свого справжнього власника. Кому б не доводилось за ним грати,всі сприймають його по різному, але в більшості випадків всі зі справжнім здивуванням реагують на те, як він звучить у мене. Не дивно адже я його вибрав із сотні роялів. Чи то його звук зачарував мене, чи то його запах. Ви хоч раз вжитті відчували запах речей? А я відчув його, хоча я зпочатку не звернув на нього увагу. Я прошов повз нього, помітив тільки що кришка його була відчинена. Подумав тоді - значить, вже багато хто грали на ньому, але не взяли. Адже всі роялі стояли з зачиненими кришками. Та все ж таки я пройшов далі, сідав від одного роялю до іншого. Продавець мабуть вже замучився біля мене ходити та пояснювати. Мій вибір вже був близький до купівлі білого роялю,але втрутилась чи то магія, чи то збіг обставин, словом з величезним грохотом паде кришка чорного роялю. Це не могло не налякати нас, адже в магазині були тільки я і продавець. Останній з нас попрямував до того роялю поглянути чи все гаразд. 

– Все гаразд містере, і таке буває. Я підійшов до чорного роялю, обійшов його декілька раз, відчинив кришку. Почав грати, і звук був на стільки чистим,що я програв на ньому пів години. Коли я завершив грати продавець весело зааплодував, але спохватишсь повідомив, що вже пора зачиняти. Не довго вагаючись я придбав цей рояль. Наступного дня цей магічний інструмент стояв в моїй студії. Ця історія поріднила мене з цим інструментом, тому не дивно те, що я поважав цей інструмент найбільше. Якщо б в ньому була душа, ми б добре потоваришували з ним. Тому коли я вдягнув пальто,підійшов до роялю, зачинив кришку і з усмішкою сказав йому «до завтра друже»... 

На дворі був вечір. Біл йшов звичним йому маршрутом, минаючи високу будівлю він звернув у сквер, ще перед заходомв цей зелений острів природи здаля помітив дівчину, що рухалась йому назустріч. З далеку він не розглядів її обличчя, але запримітив що вона швидконаближалась йому на зустріч... 

 31 березня 2010 о 21:36



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Нарис, Для студентів, Для дорослих, Для вчителів, Про життя, Про прекрасне

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «SASHA ROSSI ПРОДОВЖЕННЯ - Вірю в любов або почнемо з початку 2». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «SASHA ROSSI - «Амелі» Продовження № 4.». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Саша Россі.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.04.2010 17:17  ЛІДІЯ => © 

На мою думку, в більш повному коментарі до твору автор бачить, як сприймає творіння читач, може погодитися з його думкою, а може й заперечити. З одного боку такий процес його надихає, а з іншого, навпаки, змушує обміркувати задум і писати так, добираючи відповідні засоби, щоб переконати в темі та ідеї твору. Читачеві, у свою чергу, цікаво спілкуватися з автором, знати і його думку, відкривати для себе внутрішній світ майстра слова, особливо, коли їх погляди на певні речі співпадають.
Знайомлячи нас із життям героїв (привідкриваючи завісу таємничості до твору), Ви, SASHA ROSSI, створюєте інтригу та бажання знати, що ж буде далі. Мені цікава доля кожного з них, тому чекаю з нетерпінням, коли завіса підніметься щоразу вище, висвітлюючи Вами задумане. 

 03.04.2010 23:51  © ... 

Ще раз і ще раз знімаю капелюха перед Вашими коментарями... Цікаво чому окрім Вас більше ніхто так вичерпно не коментує...Спішу повідомити що в главі під Назвою "День що змінив мене, перевернувши мій світ" є своє продовження... А глава "For Black Ice" вона з цієї книги, але продовження у обох є різні... Просто захотілось при відкрити завісу таємничості вище згаданої книги 

 03.04.2010 21:16  ЛІДІЯ => © 

У житті кожної людини бувають такі моменти, коли все, що відбувалося до цього часу, змінюється і життя наповнюється новим змістом. Напевно, такими моментами у творі є те, що герой самотужки опанував мистецтво гри на роялі, придбав (завдяки "чи то магії, чи за допомогою збігу обставин") саме цей музичний інструмент ("чорного кольору"), який відіграє важливу роль у його житті сьогодні. Чому ж з’являються такі моменти? Для того, щоб ми, ввібравши їх невидиму силу, могли знайти себе і, отже, бути щасливими.

На...

Публікації автора Саша Россі

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо