13.07.2013 00:16
Без обмежень
156 views
Rating 5 | 4 users
 © Микола Чат

Абсурд

Моя промокло-спрагла плоть 

Пісок спиває з криги дюн,

Де під ногами сонцезлоть

Кури́ть багном неначе в’юн.


Мій розум тупістю списа,

Голубить прозаїчність мрій,

В чотирикутті колеса

Фортун незайманих повій.


Душа, прославлена в ганьбі

Безгу́чним дзвоном лине вниз,

Де у посмученій гульбі

Роди́ться помислів каприз.



Лиш серце – скеля почуттів

У піні хвилювання крові…

Як довго ж я відкрить хотів,

Порожню пляшку з-під любові.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш "Вранішня злива" | Микола Чат». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Нарис "Десерт" | Микола Чат».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.07.2014 13:24  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Малюнок гарний і рядки цікаві. 

 13.07.2013 17:17  Олександр Новіков => © 

круто 

 13.07.2013 15:43  Наталія Сидорак => © 

Порожня пляшка з під любові - просто пробиває наскрізь... Чудово! 

 13.07.2013 13:19  Тетяна Чорновіл => © 

Майстерно викладене філософське плетиво думок. Остання строфа засмутила. Де таке видано, щоб була закрита пуста пляшка... Може то Ви не зогляділися, як випили її? )) 

Публікації автора Микола Чат

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо