Що світ оцей тобі й мені,
Якщо реально тут
Збудитись на війні?
Скільки ще душ потрібно,
Щоб одноосібно
І незаперечно зійшло
Нарешті добре зерно?
Чи довго ще прозиратиме людство
Крізь заплямований ґратами
Невизначених конструкцій,
Не вигаданої форми
Внаслідок чергової,
Не знати чиєї, реформи,
Отвір, який у певних колах
Називають вікном у майбутнє,
Смокчучи каву і колу?
Гей, ви, що десь там присутні!
Ви, що видимі обраним!
Маєте нас за трутнів?
Чи знімаєте відеоролики?
Я теж із Pinnacle-ом знайома,
І бачу – ви теж креативні,
Але ми є у себе вдома.
І, можливо, колись пропищить програма:
«Вивід фільму завершено».
Та поки щоранку співають півні
Упевнено.
