18.09.2013 09:58
для всіх
302
    
  6 | 6  
 © Микола Чат

Старий млин

Старий млин

Млин спочилий, голодраними руками

Не ганяє хмар ватаги над пригірком.

По стіні, що облупилась валунами,

День в’юниться захмелілим підвечірком.

 

Час застигнув павутиною на стелі,

Порохняво осріблив чоло підлоги.

Мов серця: з груднини вирвані, дебелі,

Кам’яніють жорновища вздовж дороги.

 

Розтрощилися шибки в десятиліття.

Поміж вікнами гуляє протяг ночі.

На одвірки, мов покинуті суцвіття,

Приліпилися гніздечка ластівочі.

 

Мертвий велет з предковічною душею,

Виглядаючи зруйновано і кволо,

Самовіддано тримає над землею

Неминущо-лазурове видноколо.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.09.2013 15:23  Тетяна Чорновіл => © 

Пройнялася разом з Вами долею старого млина! Ніби зрозуміла його душу!
Особливо вразило оте тримання виднокола!
Чудово!

 18.09.2013 11:52  Володимир Пірнач => © 

Шикарний текст.
Дуже сподобалось.

 18.09.2013 10:40  Дявяносто Девятьи Девять по Фаренг 

Чудова красива мова

 18.09.2013 08:22  Світлана Рачинська => © 

Прекрасно.

 18.09.2013 07:45  Тадм 

дуже гарно, так точно все деталізували! завдяки Вам млин сприймається як жива істота. чудово!