05.10.2013 22:29
для всіх
226
    
  2 | 2  
 © Савчук Віталій Володимирович

Тебе

з рубрики / циклу «Мысли»

Мне все чертовски надоело...

Цвет белых стен казенных улиц

Слащавый вид холеных куриц,

Несущих гордо мимо тело!


Ничто меня не вдохновляет...

Ни мрачных туч округлый контур

Ни леди милая под зонтом,

Что счастье робко ожидает.


Никто меня не согревает...

Не та, лежащая под пледом

Не та, кормящая обедом,

Лишь та, что просто понимает!


И пусть она жена чужая!

И пусть не рядом,- не со мною!

Но стала другом и судьбою...

Зову ее,- моя родная!


И греет лучше, чем одежда,

И вдохновляет, словно песня,

И речь ее безумно лестна,

Зову ее,- моя надежда!


И пусть душа терпеть устала,

Я привыкаю постепенно...

И все вокруг второстепенно,

Шепчу в ночи я имя ....

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.10.2013 15:20  99,9 по фаренгейту => © 

чужая жена? это нехорошо:=)

 06.10.2013 01:02  Каранда Галина 

вірш хороший. в передогляді 2 орфографічні і дві пунктуаційні... може, тому й переглядів небагато?