Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
20.10.2013 20:49Мініатюра
Про кохання  
30000
Без обмежень
© Ірина Червінська-Мандич

КРИЛА

Ірина Червінська-Мандич
Опубліковано 20.10.2013 / 19876

Знаєш, я почав помічати людей. Так-так. Людей. Різних. Високих. Низьких. Худих. І не дуже. І навіть дуже… не дуже худих (таке враження, що ожиріння скоро стане національною ознакою). Блондини. Брюнети. Руді і фарбовані. А скільки різних виразів обличчя! Веселі. Сумні. Стурбовано-заклопотані. Відверто пофігістичні. На    -300О відморожені.

І серед усіх тих, хто тягне на своєму горбі вантаж повсякденності свят (а це сталося зі мною якраз у переддень Різдва. Отже, в цьому є щось містичне), я натрапив поглядом на твоє. Натхненне і чисте, як травневе небо, вимите шаленою грозою. На фоні загальної заклопотаності та білизни зими ти у своєму світлому пальтечку випромінювала щось таке, властиве, мабуть, лише ангелам.

Пам’ятаю свої почуття. Мені захотілось просто подарувати тобі троянду. Такого ж темно-червоного кольору, як і ґудзики на твоєму пальто. На моє нещастя неподалік вкопалась в асфальт квітковий кіоск. Ні, я не жмот. Просто поки я бігав за букетом, ти сіла в маршрутку і поїхала геть.

Тому ті троянди подарувались якійсь першій ліпшій, яка ще довго проводжала мою спину здивованим поглядом.

І знову мене оточили люди. Вони буди скрізь. На вулицях (безперечно), в метро (вервечками), в крамницях (чергами), в кабінетах і під кабінетами (з кавою і паперами), в кав’ярнях (аби лиш не на вулиці), в лікарнях (рівні перед Богом). Сновигають туди-сюди, зайняті до безкінечності одним великим ЧИМОСЬ. Ховають мертвих і народжують живих (хоч деколи і навпаки), щоби потім убити їх власною байдужістю. Їм байдуже до всього, що коїться в світі. І дійсно, яке комусь діло до того, що на території басейну Амазонки активно вирубуються джунглі, чи у Штатах та Японії вимирає якийсь там калан (видра видрою). Хіба від того в кишені прибавиться? А чи, може, краще бульба вродить, якщо перестануть розбиватись літаки, як от нещодавно було. Всі пасажири вмить побачили той світ без права повернення назад. І що з того, що знайшли чорну скриньку? Все одно винними будуть високі чини. Бо недогледіли або й не хотіли… Та від усвідомлення цього факту звичайними любителями повсякденної суєти у їхніх квартирах тепліше не стане.

Але ти не така. Ти не виправдовуєш свою байдужість таким банальним чином. Я був у цьому впевнений відсотків на 101 зі 100. Така чистота рис обличчя не буває у зіпсованих глобальним пофігізмом.

І щоби остаточно пересвідчитись у цьому, я день у день відвідував ту автобусну зупинку, де вперше побачив сяйво твоєї тендітної постаті. З надією, що не востаннє…

Ти дійсно була ангелом. Моїм безкрилим ангелом.

Але ти не любиш троянди. Ти взагалі не любиш квітів, які не ростуть на землі, бо вони вже мертві. Шкода… Я обовязково вивчу всі тонкощі мистецтва орігамі, самостійно виготовлю найкрасивіші на землі квіти з паперу та власноруч їх розфарбую. Тільки би ти посміхнулась від того, що хоча б у такий спосіб я дотично збережу життя кільком квітам.

А хочеш, мій ангеле, я подарую тобі крила. Нові. Зроблю їх з картону і вати. Ти ж старі десь загубила.

Дарма, що ти не бажаєш про це розповідати. Я маю власну версію, бо провів невелике дослідження твоїх снів та думок вголос. Думаю, що все було приблизно так.

Давно-давно, коли ще вірилось у власні сили і читалося межи рядками, одна дівчинка з волоссям кольору дикого каштану та очима, в яких поселились усі крони дерев, отримала у подарунок (як от від мене) розкішні крила. Так їх дарують кожному янголові, коли той відчуває готовність до жертовності. І кожному двокрилому додається його персональне сонце й небо. І тільки одне правило для них існує – не літати зависоко. А більше ніяких обмежень не було. Дівчинка стала дуже слухняним янголом.

Та одного дня в її світі вимушено, хоч і не надовго, поселили ще одну крилату істоту. Це сталося тому, що виробники небес і сонць змінювали обладнання на сучасніше, фабрика тимчасово простоювала. Новий знайомий мав запальну вдачу та вперто рвався злетіти якомога вище, щоби показати свою зверхність. А одного разу піднявся до самого сонця і пір’я на його крилах загорілось. Ти, звичайно, кинулась рятувати нерозважливого сміливця, та й тебе теж спіткало лихо.

А коли ви були уже на землі, врятований, замість подякувати, брутально звинуватив в усьому тебе. Тому крила у тебе відібрали. І ти дуже сумувала. Це можна помітити у твоєму погляді – погляді янгола, що тужить за свободою польоту на такій висоті, де навіть літаки не літають.

Тож давай я все-таки подарую тобі нові крила. Вони обов’язково будуть прикрашені коштовним камінням. Я прифастригую їх до одягу золотими нитками…

Ти не впевнена у міцності такого кріплення?  Може й так… Тоді я їх приклею… а потім – пришию. Так буде надійніше.

Ти лиш собі уяви! Ти полетиш далеко-далеко і я чекатиму на тебе. А коли повернешся – розповіси про незнані і чудернацькі країни, де сонце сходить на півдні, де корінь мандрагори росте прямо на деревах, а птахи і звірі їдять з рук і розповідають казки перед сном. Та побачиш міста з висоти пташиного польоту, навіть відвідаєш закоханий Париж, де всядешся на вершечок Ейфелевої вежі, й співатимеш наших пісень так голосно, що тебе почують аж у Токіо. Ти серед глухої ночі питимеш сяйво Карнацького храму і купатимеш тіло у червоних водах найдовшої ріки світу. Нащадки  Харрапської держави напоять тебе священним молоком білої корови. І ти повернешся додому оновленою, сповненою вражень і відчуття неповторності світу. Вони так нуртуватимуть у тобі, що не зможеш не вихлюпнути їх на мене. І тоді, разом із тобою, оновиться й моя душа.

Але чому ти відмовляєшся? Боїшся впасти знову? Боїшся. Що я тебе підведу? Ні, моя чистосте, не турбуйся про це. Де гарантії? Єдина гарантія – це моя любов і свобода, яку я хочу тобі дати.

І все-таки ні? Тобі заборонили носити крила? Але чому?!

Та й ти не янгол? Як? Створіння, яке не любить мертвих квітів може бути тільки янголом.

Ні? Не янгол… а звідки тоді ці шрами на білому шовку спини? Висікли… Висікли? На ганебному стовпі… Стовпі?

Хто?..

Калуш 15.10.2010
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
20.10.2013 Поезії / Білий вірш
Момент непевності
20.10.2013 Поезії / Білий вірш
Центнерове серце
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Мініатюра Про кохання
08.03.2014 © Тетяна Белімова
Вона роздягається повільно
20.10.2013
КРИЛА
29.09.2013 © Бойчук Оля
Я - Жінка
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 120  Коментарів: 6
Тематика: Проза, мініатюра, погляд, обличчя, почуття, байдужість, орігамі, закоханий Париж, янгол
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.01.2014 11:30  © ... для Сорок Восьмий 

Дякую!) 

 15.01.2014 01:56  Сорок Восьмий 

Вражаюче 

 21.10.2013 12:03  Тетяна Чорновіл для © ... 

Справді, дуже сильно.
З трагічним присмаком, яким і буває життя іноді...
Краєм думки чомусь стало шкода японського калана... 

 21.10.2013 11:08  © ... для СвітЛана 

Спасибі! ))) 

 21.10.2013 11:08  СвітЛана для © ... 

Деякі речення просто рвуть. Не стану виділяти. Адже текст цілісно сильний! 

 21.10.2013 11:06  СвітЛана для © ... 

талантище!!!
вразило на клітинному рівні 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +44
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
27.03.2012 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
24.04.2013 © Тетяна Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.12.2011 © Т.Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди