Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
12.11.2013 13:43Оповідання
 
20000
Без обмежень
© Музичка Ольга-Леля

Про чай, відьом, бабайка та щастя

Музичка Ольга-Леля
Опубліковано 12.11.2013 / 20312

Нас часто просять «Розкажи мені щось» і ми придумуємо, згадуємо, видумуємо: правдиве і не дуже, та безумовно таки цікаве. Нас слухають, чують, розуміють, засинають під наші оповіді. Та лише під такі правдиво-щирі.

Сьогодні я розкажу тобі казку. Вона про дівчинку з рудим волоссям, очима, кольору шоколаду,  округлим обличчям та тоненькими губками, які час-від-часу складались в тремтливу усмішку. Ця дівчинка жила на периферії села, яке само було периферією, та впиралось усіма своїми боками в сосновий ліс.  На краю лісу розкинулось велике…хоча ні, таки не «велике», а все ж «безкрає» поле, на якому буйно цвіли ромашки. Дівчинка любила їх збирати, засушувати, а потім, холодною-пре холодною зимою варити чай. Адже так добре насолоджуватись довгими вечорами цим ромашковим еліксиром. А коли до нього ще добавити кілька листочків липи чи декілька галузочок м’яти, то він набував здатності лікувати від усіх на світі хворіб.

Таких як вона в далекому середньовіччі, що пахло зрадами та парфумами, називали «відьмами», хоча, насправді, вони були «відаючими», себто «знаючими». Вони знали те. Про що не здогадувались єнші: що таке любов, яким повинно бути життя чи де шукати щастя. Уміли такі лікувати від депресій, смутку та душевних ран; ворожити усмішкою.  А ще відмочка наша знала як домовлятись із сонцем, про що шепоче вітер і які насправді розмови правлять зорі. Дуже часто вона приєднувалась до таких бесід, а іноді просто нишком слухала про які планети та позаземні цивілізації розповідають старі як сам Всесвіт зіроньки. В такі моменти так любо їй було запивати історії гарячим чаєм чи заїдати гірким шоколадом і тихесенько засинати під тріскотіння сухих дрів у п’єці.

Іноді вона марила мріями побачити такі далекі та дикі для неї міста. Міста, в яких більше не залишалось місця для тепла, щирих усмішок та посмішок, відвертого сміху, справжніх почуттів; але які так манили її до себе своєю дикістю, незграбністю, холодом і силою. Де-не-де ще, правда, світліло від закоханості (переважно в свою справу), ще прогрівав теплом малиновий чай (хоч і був з пакетиків), чи гріли жаром цілунки коханих (нажаль, електронні).

Іноді…та це бувало рідко. Відьмочку цілком влаштовувало її тихе життя. У ньому завжди зоставалося місце для людей, не ВКонтактових і Фейсбукових, а тих, які ще пахли осінніми листами.

Чи було це щастям? А що ж таке те щастя? Щастя це тоді, коли анкетованому на щастя, нічого більшого ніж в нього є тут, зараз і сьогодні - не потрібно. Так, значить це було щастям, і відьмонька була щасливою.

Саме так вона відповідала зорям, саме в цьому вона переконувала і себе. А коли їй здавалось, що вона нещаслива, то придумувала оповіді, легенди, байки, казки, які згодом розповідала своєму ручному ба байку, що жив у неї під ліжком. Він любив засинати під такі історії, тихо посопуючи рогатим носом. Мабудь йому снились волошкові сни, із запахом сіна й круп’яних паличок зі смаком сиру чи бекону, і таке тепле бабайково-пухнасте щастя.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.11.2013 Проза / Оповідання
Про жінок та офіцерів, або
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
25.11.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (21.)
24.11.2017 © роман-мтт / Мініатюра
100 грам (чого саме - вирішуйте самі)
24.11.2017 © Савчук Віталій Володимирович / Мініатюра
Скоринка
23.11.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (20.)
23.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Цивілізація і ми
Оповідання
23.11.2013 © Андрій Осацький
70 копеек за килограмм
12.11.2013
Про чай, відьом, бабайка та щастя
31.10.2013 © Адель Станіславська
Болить
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 130  Коментарів: 4
Тематика: Проза, оповідання, правдиве, казки, дівчинка, еліксир, парфум, лікувати від депресій, щастя
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.11.2013 00:50  © ... для Тетяна Ільніцька 

Дякую Вам))) 

 12.11.2013 18:39  Олена Вишневська 

цікаво) 

 12.11.2013 17:20  Володимир Пірнач для Тетяна Ільніцька 

во-во, і я так скажу..
:) 

 12.11.2013 14:18  Тетяна Ільніцька для © ... 

Дуже мило! Замріяно)) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +92
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +136
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +136
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
24.11.2017 © Савчук Віталій Володимирович
01.04.2012 © Каранда Галина
25.10.2011 © Тая
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди