17.11.2013 16:02
Без обмежень
746 views
Rating 5 | 2 users
 © Антоніна Грицаюк

Згасла зірочка

Сіло сонце за лісок,

Сіло спочивати,

Місяць випустив діток,

На небі погуляти.

                          

Світять всміхаючись вони,

Бавляться, мов діти,

Та серед них і є сумні,

Яким вже час летіти.


Летить униз одну лиш мить,

Та на льоту згоряє,

Немов осінній лист тремтить,

Життя чиєсь згасає.


Кажуть бажання загадай,

Тому віри немає,

Ти спокій вічний побажай,

Хто нас в ту мить лишає.

м. Славута 



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про природу, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Дитячий вірш про ворона "Чорний ворон" | Антоніна Грицаюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш "Пропала кістка" | Антоніна Грицаюк». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Антоніна Грицаюк.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.11.2013 19:04  © ... => Тетяна Чорновіл 

Так! Життя згасай, як та зірка, лиш мить і людини немає... 

 17.11.2013 19:03  © ... => Лана 

З дитинства любила дивитися в небо! Мама багато розповідала мені про зірки! 

 17.11.2013 16:27  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово! Мабуть так воно і є! Люди як зорі. Колись падають з неба. У мене є щось схоже "Краєчок зоряного неба" 

 17.11.2013 11:48  Лана => © 

Що за поет , що не писав про зорі. По-дитячому і водночас сумно... 

Публікації автора Антоніна Грицаюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 91 | Знайдено: 546
Автор: Антоніна Грицаюк
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Про долю;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;