27.11.2013 14:46
для всіх
6361
    
  9 | 13  
 © Андрій Осацький

Зірочка

Зірочка

з рубрики / циклу «Сказки»

Колись, дуже давно, коли по землі бродили велетенські ящірки та динозаври, а люди жили в печерах,  носили одяг із грубої шкіри диких звірів, в глибокому далекому космосі народилася крихітна зірочка. Вона була настільки малесенька і непримітна, що її важко було розгледіти серед величезної кількості інших зірок. Маленька боялася сама гуляти по космічних доріжках і тому завжди ховалася за Сонечком. Їй подобалося ніжитися та купатися в теплих, лагідних сонячних промінчиках. Переливатися в їх світлі, а також гратися з веселими сонячними зайчиками.

Йшли роки, зірочка підросла і стала такою яскравою, що вже допомагала Сонечку освітлювати далекі куточки космосу.

- Мила моя, зірочко, - сказало одного разу Сонечко, - Ти вже подорослішала, прийшов час тобі знайти свій будиночок - своє місце у космічному світі. А я приходитиму до тебе у гості.

- Але, я не хочу! - запхикала маленька зірочка, - Можна я залишуся?

- Ти зустрінеш нових друзів, познайомишся з космічними жителями: сузір`ями і планетами, кометами і астероїдами. Я завжди буду поруч. Моє проміння дістане тебе і зігріє, де б ти не була.

- Спасибі, добре Сонечко, за все, що ти для мене зробило. Я тебе ніколи не забуду, - подякувала зірочка старшій подружці і вирушила в дорогу.

- Йди вперед по Чумацькому шляху і нікуди не звертай, - порадило Сонечко і помахало услід промінчиками.

Зірочка послухалася Сонечка й подалася шукати нових друзів. Срібний туман покрив Чумацький шлях тонким прозорим серпанком, краї якого обрамляв чарівний зоряний пил. Зірочка неквапливо пропливала між планет: великих і маленьких, супутників і астероїдів. Їй було дуже цікаво. У млі чорного космосу сяяли сузір`я дивовижних тварин. Повз неї проскочив крилатий кінь Пегас. Здавалося, що його довгі крила закривали ввесь космос від краю до краю.

Услід за ним вона побачила прекрасних юнаків-близнюків, які лежали прямо на Чумацькому шляху і про щось сперечалися.

- Я красивіший, - стверджував один з братів.

- Неправда! Я кращий, - не погоджувався інший і звернувся до зірочки, - Скажи, хто з нас красивіший?

Маленька подивилася на красенів-близнюків. Брати були схожі, як дві краплі води.

- Ви одинакові, - засміялася зірочка.

- Як однакові? - перепитали близнюки і разом сказали, - Ні, я кращий.

Але зірочка вже не слухала їх, вона задивилася на величезні кольорові кільця, які крутилися навколо планети Сатурн. Плоскі кільця, що світяться в чорному космічному просторі, переливалися усіма барвами веселки. Сатурн весело підморгнув зірочці, мов би  запрошуючи покататися на його кільцях.

Зірочка помахала йому у відповідь і продовжила свій шлях далі. Гомінкий потік Чумацького шляху поніс її вперед до нових зустрічей і пригод. Несподівано з дна Чумацького шляху винирнув рак. Справжнісінький зоряний рак. Він підняв великі важкі кліщі, але помітивши зірочку позадкував назад і зовсім скоро сховався в космічній далечині.

- Який дивний, - здивувалася мала.

Між двома невеликими планетами зірочка побачила здоровенного лева, який грізно гарчав і виблискував величезними іклами. Страшний звір зігнувся і готувався до стрибка.

- Ой! - вигукнула мала і закрила очі зі страху.

- Не бійся! - почувся ніжний жіночий голос.

Зірочка розплющила очі і побачила перед собою прекрасну Діву. Дівчина затулила собою зірочку і грізно сказала левові:

- Як тобі не соромно кривдити маленьких. Йди геть!

Зоряний лев загарчав у відповідь і втік. Він сховався за найближчу до нього планету і принишкнув, немов його й не було. Тільки довгий хвіст з пензликом стирчав із-за планети. Лев думав, що його не видно.

Зірочка подякувала Діві за допомогу і полетіла далі.

- Потрібно поквапитися, - подумала маленька мандрівниця, - скоро Сонечко піде спати і стане  темно.

Біля  самого краю Чумацького шляху зірочка зустріла двох ведмедиць.

- Здрастуй, маленька! - ласкаво промовила Велика ведмедиця, - Ти звідки? Куди прямуєш?

- Я відкололася від Сонечка і тепер шукаю будиночок, де житиму.

- Хочеш залишитися з нами? - запитала Мала ведмедиця, - житимеш з нами. Гратимемося разом!

- Звичайно, - з радістю погодилася зірочка.

Мала ведмедиця простягнула лапи і узяла зірочку до себе.

З тих самих пір пройшло дуже багато років. Маленька зірочка виросла і перетворилася на найяскравішу і велику зірку. Люди назвали її Полярною зіркою, за те, що вона яскраво світить та завжди вказує шлях на північ, не дає заблукати втомленим подорожнім та відважним мандрівникам у будь-яку погоду і пору року. Подивіться в нічне небо і ви без зусиль знайдете Полярну зірку між Великою і Малою ведмедями.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.09.2016 17:48  максим => © 

гагна казка

 11.04.2016 22:51  Руслан => © 

Чудова казка.Діти слухали з відкритими ротами.

 02.12.2013 02:27  Оля Стасюк 

Прекрасна казочка. Напевно, Ви дуже любите зірки і все космічне. Фінал зовсім непередбачуваний... ех, якби ще таким чином закони фізики або хімії розказували! була б ціла країна відмінників.

 28.11.2013 21:05  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова казочка! Така зоряна! Дуже сподобалась! ))

 28.11.2013 21:05  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова казочка! Така зоряна! Дуже сподобалась! ))

 27.11.2013 18:59  Дебелий Леонід Семен... => © 

В початковій школі дітям повчальна оповідь! Треба дарувати! Зацікавився я людьми і динозаврами і знайшов цікаву інформацію: Мезозойська ера тривала з 228 до 64 мільйонів років тому. Ні одній людині ніколи не доводилося бачити динозаврів. Перші предки людей з`явилися на планеті лише 4 мільйони років тому.
                   А письмо чудове! Гарно! Сподобалося, дуже!

 27.11.2013 18:22  Марієчка Коваль 

мило, для дітей норм можливо.

 26.11.2013 16:03  Каранда Галина => © 

о, а я не знала, що вона є в перекладі...

 26.11.2013 15:54  Тетяна Белімова => © 

Цікава і пізнавальна казочка. Хоча може, й не зовсім казочка, а такий собі авторський міф)))