12.03.2014 16:23
Без обмежень
160 views
Rating 5 | 3 users
 © НАТАЛЯ ПАНЬКІВ

Життя, мов сон, а сон – реальність наче:

Складні думки, заплутані паролі.

Душа – увись, а тіло надто кволе –

Упасти легко, важко встати, значить.


Комети – мрії в просторі і часі,

Діставши із нутра зірок осердя,

Об перешкоди б’ються спересердя,

Чоло обдерте тулять до Пегасів.


Зів’ялі крила пір’ям – аж додолу,

Похнюплені невиконаним струмом,

На зло усім вітрам, невдачам, глумам

Ідуть, ідуть у свій вігвам – додому.


Покірні щогли лиш своїм причалам.

Янтарний берег – прихисток недолі.

Душа – увись, а тіло надто кволе.

Цей сон – життя, реальність сном постала.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш "Я своє позабуду імення..." | НАТАЛЯ ПАНЬКІВ». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш "І дами грали в покер, преферанс..." | НАТАЛЯ ПАНЬКІВ 18».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.03.2014 16:30  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Сподобалось! Особливо про "...нутро зірок..." 

 12.03.2014 16:24  Суворий => © 

Гарно пишете... 

Публікації автора НАТАЛЯ ПАНЬКІВ

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо