Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.07.2010 00:48Оповідання
Для дорослих  Про минуле  Про кохання  
20000
© Андрій Яцкул

СИНИЧКА З МИНУЛОГО

(жіночий лист)

Андрій Яцкул
Опубліковано 27.07.2010 / 2270

«Як швидко повз нас проносяться роки, день зміняється іншим, а всі приємні дрібниці спливають все рідше. Пам’ятаєш жовтобоку синичку, що пурхала біля нас, розчепірюючи крильця? Як вона нас уважно розглядала, та як і ми, раділа весні. Пам’ятаєш? Повсюди комашився люд, а ми усіма нехтували. Ми навіть пожертвували колоквіумом ради тієї прогулянки. 

Але ж наші стосунки вичерпані вже як двадцять з лишком років… А ти стільки прожив без особливої згадки і при зустрічі, якби така сталася, то, напевно, не впізнав би мене. Чого пишу? Не знаю, чи тому, що маю хвилинку часу, чи тому що їду в переповненій електричці, а мені дісталося вільне місце. Не знаю. А вранці я знову помітила синичку. Таку ж вертку й жовтобоку. Вона ніби завітала з минулого, поцікавитись, як воно й що. Чудно, навіть містично. Сьогоднішній день починається з сонця. Всі попередні, також погожі дні, якщо й видавались сонячними, та не були схожими на той… Ти пам’ятаєш… Подібного я не пригадую з того часу, коли ми востаннє були разом, по-справжньому. Саме того дня пішла на поступки зима, і була відлига. Ми прогулювалися міським парком, тримаючись за руки, вслухалися в дзвінку, грайливу капіж. 

Так, саме двадцять років… За весь цей час я жодного разу не змінила роботи. Все думала: життя ще попереду, і щастя, й кар’єра, й сімейне життя… Та час сплив, ти не уявляєш як швидко. Тепер він мій ворог. Ворог, здолати якого не під силу. Сини змужніли та роз’їхались. А чоловік – захлялий скромник. Сердешна й замкнена в собі людина. Те важко осягнути. 

Як склалося твоє життя, я здогадуюсь. 

Дотепер згадую, як ми із тобою розійшлися. Коли ти довго не телефонував, я запідозрила, що той погідний, лютневий день, той трепетний поцілунок на прощання – були останні. Твої губи вже тоді видались холодними. І ось ти дзвякнув. У серці ще палахкотіла жариночка надії, а твій голос приніс пронизливий струмінь холоду, того самого, що я відчувала на твоїх губах. Що ж, ти знайшов іншу… З першого погляду визначив її ні з чим не зрівняне личко серед тисячі малоцікавих облич натовпу, і щасливий із нею донині. А я… А я відійшла на другий план, навіть далі. 

Та зрештою, я не зволікаю. Коли догорає свічка кохання – лишається тільки нудотний чадний дим. Цілком закономірно, що колишня мила стає ворогом. Щось подібне відчуваєш перед другом, котрого зрадив. Я навмисне сприйняла твоє виправдання як належне. Ти освідчувався майстерно, улесливо, як великий психолог, як справжній дипломат. Це звучало кумедно, мов чужа історія. Та, поклавши слухавку, я дико-предико завищала, сполохнувши порожню, посутенілу квартиру. Голова палала навіженими думками, і я ладна була спороти собі вени, кинутись під поїзд, зробити будь-що, аби тільки позбутися тієї нікчеми-себе!.. А натомість я віддалася сльозам, які все швидко змили, розмазали, занехаяли…  

Довго потому я запитувала себе: чому все так? За що? За які гріхи ця спокута? 

А через рік я вискочила заміж. Так саме вискочила, вистрибнула пташкою, й не запам’ятала подробиць. А потім ці двадцять років… Двадцять пекельних років. Єдине, що змушувало мене примиритись – були мої діти. Останнім часом я багато плакала, а мій чоловік навіть не спромігся мене втішити, підтримати. Безхарактерний. Боягуз, прикипілий до телеящика. Тоді я не витримала й тихцем утекла з дому. Звичайно дуже важко спромогтися на такий вчинок у сорок два роки, та в цьому є твій вагомий внесок. Ні, я не звинувачую тебе. Ти вчинив правильно, не обманював ні себе, ні мене. Знай, що я не тримаю на тебе зла, а тому відправлю цього листа. Ти прочитаєш його. Він не вимагає відповіді. І ти не зможеш відповісти хоча б тому, що я не залишаю зворотної адреси. Не думаю, що лист виглядатиме дивним, я певна, що ти якщо навіть не зрозумієш, то хоча б не осудиш мене.  

P.S. Те, що сталося тоді між нами було не кохання, а просто неправильно оцінена дружба». 

Хвилин через п’ять поїзд прибув на залюднену станцію, яка виблискувала на сонці калюжками – рештками талого снігу. Перш ніж відправити листа, жінка глянула на себе в люстерко. Ще нічого. В сорок п’ять синичка знов як суничка! Й взагалі добре, що написала. Й на її лиці зав’юнилась мила, майже дівоча усмішка. 

с. Кам’янка на Новомиргородщині 2009
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.07.2010 Проза / Оповідання
Схованне обличчя
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Оповідання Про кохання
31.07.2010 © Роксоланка
" ... Ще одна історія з життя"
27.07.2010
СИНИЧКА З МИНУЛОГО
25.07.2010 © Олег Ангел
Чистий лист
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 1227  Коментарів:
Тематика: Оповідання, кохання, минуле, синичка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
03.12.2011 © Т.Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
06.01.2012 © Т. Белімова
10.07.2013 © іміз
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди