Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.07.2010 00:48Оповідання
Для дорослих  Про минуле  Про кохання  
20000
© Андрій Яцкул

СИНИЧКА З МИНУЛОГО

(жіночий лист)

Андрій Яцкул
Опубліковано 27.07.2010 / 2270

«Як швидко повз нас проносяться роки, день зміняється іншим, а всі приємні дрібниці спливають все рідше. Пам’ятаєш жовтобоку синичку, що пурхала біля нас, розчепірюючи крильця? Як вона нас уважно розглядала, та як і ми, раділа весні. Пам’ятаєш? Повсюди комашився люд, а ми усіма нехтували. Ми навіть пожертвували колоквіумом ради тієї прогулянки. 

Але ж наші стосунки вичерпані вже як двадцять з лишком років… А ти стільки прожив без особливої згадки і при зустрічі, якби така сталася, то, напевно, не впізнав би мене. Чого пишу? Не знаю, чи тому, що маю хвилинку часу, чи тому що їду в переповненій електричці, а мені дісталося вільне місце. Не знаю. А вранці я знову помітила синичку. Таку ж вертку й жовтобоку. Вона ніби завітала з минулого, поцікавитись, як воно й що. Чудно, навіть містично. Сьогоднішній день починається з сонця. Всі попередні, також погожі дні, якщо й видавались сонячними, та не були схожими на той… Ти пам’ятаєш… Подібного я не пригадую з того часу, коли ми востаннє були разом, по-справжньому. Саме того дня пішла на поступки зима, і була відлига. Ми прогулювалися міським парком, тримаючись за руки, вслухалися в дзвінку, грайливу капіж. 

Так, саме двадцять років… За весь цей час я жодного разу не змінила роботи. Все думала: життя ще попереду, і щастя, й кар’єра, й сімейне життя… Та час сплив, ти не уявляєш як швидко. Тепер він мій ворог. Ворог, здолати якого не під силу. Сини змужніли та роз’їхались. А чоловік – захлялий скромник. Сердешна й замкнена в собі людина. Те важко осягнути. 

Як склалося твоє життя, я здогадуюсь. 

Дотепер згадую, як ми із тобою розійшлися. Коли ти довго не телефонував, я запідозрила, що той погідний, лютневий день, той трепетний поцілунок на прощання – були останні. Твої губи вже тоді видались холодними. І ось ти дзвякнув. У серці ще палахкотіла жариночка надії, а твій голос приніс пронизливий струмінь холоду, того самого, що я відчувала на твоїх губах. Що ж, ти знайшов іншу… З першого погляду визначив її ні з чим не зрівняне личко серед тисячі малоцікавих облич натовпу, і щасливий із нею донині. А я… А я відійшла на другий план, навіть далі. 

Та зрештою, я не зволікаю. Коли догорає свічка кохання – лишається тільки нудотний чадний дим. Цілком закономірно, що колишня мила стає ворогом. Щось подібне відчуваєш перед другом, котрого зрадив. Я навмисне сприйняла твоє виправдання як належне. Ти освідчувався майстерно, улесливо, як великий психолог, як справжній дипломат. Це звучало кумедно, мов чужа історія. Та, поклавши слухавку, я дико-предико завищала, сполохнувши порожню, посутенілу квартиру. Голова палала навіженими думками, і я ладна була спороти собі вени, кинутись під поїзд, зробити будь-що, аби тільки позбутися тієї нікчеми-себе!.. А натомість я віддалася сльозам, які все швидко змили, розмазали, занехаяли…  

Довго потому я запитувала себе: чому все так? За що? За які гріхи ця спокута? 

А через рік я вискочила заміж. Так саме вискочила, вистрибнула пташкою, й не запам’ятала подробиць. А потім ці двадцять років… Двадцять пекельних років. Єдине, що змушувало мене примиритись – були мої діти. Останнім часом я багато плакала, а мій чоловік навіть не спромігся мене втішити, підтримати. Безхарактерний. Боягуз, прикипілий до телеящика. Тоді я не витримала й тихцем утекла з дому. Звичайно дуже важко спромогтися на такий вчинок у сорок два роки, та в цьому є твій вагомий внесок. Ні, я не звинувачую тебе. Ти вчинив правильно, не обманював ні себе, ні мене. Знай, що я не тримаю на тебе зла, а тому відправлю цього листа. Ти прочитаєш його. Він не вимагає відповіді. І ти не зможеш відповісти хоча б тому, що я не залишаю зворотної адреси. Не думаю, що лист виглядатиме дивним, я певна, що ти якщо навіть не зрозумієш, то хоча б не осудиш мене.  

P.S. Те, що сталося тоді між нами було не кохання, а просто неправильно оцінена дружба». 

Хвилин через п’ять поїзд прибув на залюднену станцію, яка виблискувала на сонці калюжками – рештками талого снігу. Перш ніж відправити листа, жінка глянула на себе в люстерко. Ще нічого. В сорок п’ять синичка знов як суничка! Й взагалі добре, що написала. Й на її лиці зав’юнилась мила, майже дівоча усмішка. 

с. Кам’янка на Новомиргородщині 2009
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.07.2010 Проза / Оповідання
Схованне обличчя
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
24.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Есе
Але який сенс пізнавати нове, забуваючи старе?
24.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Нарис
Сирія. Нарис. Хомс. Зикраят і танці
23.06.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Романтика метро
22.06.2017 © Липа Ольга - Душа Українки / Нарис
Сирія. Нарис. "Кінематограф і черешневе варення"
22.06.2017 © Маріанна / Мініатюра
Пазл
Оповідання Про кохання
31.07.2010 © Роксоланка
" ... Ще одна історія з життя"
27.07.2010
СИНИЧКА З МИНУЛОГО
25.07.2010 © Олег Ангел
Чистий лист
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 1235  Коментарів:
Тематика: Оповідання, кохання, минуле, синичка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +38
28.05.2017 © Борис Костинський
Порівняння українських та російських літсайтів +68
25.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Київ +30
17.05.2017 © роман-мтт
Увага, конкурс! +56
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
14.01.2013 © Бойчук Оля
09.12.2010 © Тундра
12.04.2014 © СвітЛана
24.05.2017 © Ольга Моцебекер
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди