Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.05.2014 22:34Есе
Про душу  Про час  Про життя  
40000
Для дорослих (18+)
© оксамит

МИ

Я один. Вечір. Легкий туман. Небо в мролочно-золотій тканині, як би ж знати, що там вище? Як би ж знати - хто я такий? ( Е. Замятін) Присвячується сім`ї Призюк.
оксамит
Опубліковано 09.05.2014 / 23289

- Привіт подруго! Радий тебе чути! Поки не подзвоню, сама й не додумаєшся! 

Справді, вона ніколи йому не телефонувала, хіба що смс на свята, та ще поздоровлення з днем народження. 

- І я рада тебе чути!

- Хочу тебе вкрасти сьогодні!

- Не заперечую!

Він немов відчував, що саме зараз він потрібний. Вона знала, що він внесе в її романтизм трохи екстриму, підбадьорить, здивує, він це вміє.

- Ти не уявляєш, як я радий тебе чути!!!

Скільки років їхній дружбі? Аж страшно подумати, як швидко біжить час. Вона вже й не пам`ятає, як вони познайомились. Що їх поєднало? Хто зна? Музика того часу? Модні шмотки?Їхня компанія, яку знали майже в усіх районах міста? Чи може  же його мама, якій вона подобалась? Всміхнулась, бо з такою теплотою згадала цю жінку... 

В них була зразкова сім`я. Батько займав немалу посаду в міністерстві, був зв`язаний з будівництвом, мати-завідувачка гастрономом. Виховували двох синів, і виховання те було належним. Що ще треба? Все як у людей...

Подумки вона вже збиралась. Знала, що одягне, подзвонить перукарці і зробить зачіску,ще є час, вона все встигне...

Чому доля так повернулась до їхньої родини. Правду кажуть - не жди біди. Ніхто відповіді не дасть. І як він вистояв, пережив, перекричав, перехворів, на те теж ніхто не дасть відповіді, то відомо тільки йому.

Вони дуже рідко зустрічались, але кожна зустріч незабутня. Кожен мав своє життя і свою історію. Не крились одне від одного, але й порад одне одному не давали. 

- Хоче вкрасти... Що на цей раз він придумав? - Балакала сама до себе. Знала, що і на цей раз він її здивує. Колись в далекій юності він всіх дивував своїми малюнками, а вона давала їм назви. Що на цей раз? Сніданок в оранжереї? Вже був. Арендований лімузин з шампанським і фруктами? Теж був. Катання нічним містом на рокерських харлеях? Було.- Цікаво б знати - а хай і махнула рукою.

Їхній батько пішов із сім`ї, коли вже його брат і він  виросли, коли надбаний статок, здавалось тільки б пожити для себе. Радій, щого ж ще?.. Криза середнього віку, останнє кохання і останній притулок. Молодуха виявилась вправною, і кохання своє оцінила в новеньке авто і в новеньку квартиру, і його батько став швидко непотрібним. Йому б повернутись. Не зміг. А може не встиг. Обширний інфаркт...

На дворі бузкова пора. Аромат тих квітучих кущів зводить з розуму. - Може сьогодні буде ботанічний сад? Не буду загадувати - замріяно подивилась на себе в дзеркало. Макіяж, як завжди-бездоганно.

Його мама балувала її, і дарувала косметику фірми "Lancome" або "Dzintars"на той час неабиякий дефіцит. І іще його мати навчила її одному правилу-не транжирити коштів на непотрібне і дешеве, хай куплене буде одне, але путнє. Так і синів своїх навчала. А після зради і смерті чоловіка взагалі розчинилась в них. Та старшого свого любила більше... А він менший. Чи знав він про ту материнську любов? Чи ображався? Чи рівнував? Хто зна? Його мама не зможе без свого старшенького...

- Ну привіт!!! - він обняв її так щиро по дружньому.

- Чудово виглядаєш. Натурально. І головне не на каблуках.

- А ти все не міняєшся і вмієш влучно піджартувати. І обоє засміялись.

- Ти не голодна? Може перекусимо, або хоч кави, перед поїздкою в небо?

- Знов жартуєш?

- Анітрохи!!!

- Тоді вперед в небо!!!

Його старший брат теж мріяв досягти висот. Наполегливість, впертість, сила волі, так можна було охарактеризувати його натуру. Що трапилось? Чому так сталось? Може коли вся їхня родина збереться там на небі, то він розкаже, чому вони не встигли витягти його з зашморгу...

- Не боїшся?

- А хіба нам було коли страшно?

Вони сміялись і згадували молодість. І хоча кожної зустрічі вони згадували одне й те саме, їм так було тепло і затишно від тих споминів. 

- А чого ти сказав мені про каблуки?

- Побачиш. Більше нічого не розповім. Сюрприз.

За розмовами незчулись коли виїхали за місто. Весна. Краса. Життя. На якусь мить примовкли, в кожного своє, в кожного своя історія.

- А правда весною ростуть крила?

- От зараз і політаємо!

- Ти мене інтригуєш, чи знов піддьоргуєш?

- От ти цікава. Чекай трішки.

Вона дивилась, як він впевнено кермує. як він змужнів, трохи змінився, в ньому було присутнє оте, коли цінуєш і шануєш кожен прожитий день...

Тепер він присвячував себе своїй мамі. Два удари долі, коханий чоловік який зрадив, і улюблений син якого вона не врятувала. А як було йому? Хто зна? Про що він думав коли носив хорунгви навколо церкви? Як і де він шукав спасіння, щоб заспокоїти душу. Що терзало його, коли йому було за тридцять, а він ходив з своєю мамою за руку. Він немов боявся, що загубить її. Загубив. Не встиг... "Добрі люди" нашіптували його матері, що душа її грішного сина самотня і Господь її не прийме, і вона терзатиметься вічно. Не змогла вона цього допустити, вчинила так само...

А як же він? Хто про нього подумав? Він один у всьому світі. Як вистояв? Як пережив? Хто зна...

Хіба можна словами описати небо? Або вітер? Чи те відчуття коли летиш? Коли ти по справжньому летиш!!! Він знав, що здивує її. Теплі пориви вітру закутували і огортали ніжністю. Хмари, які були так високо стали так близько, он торкни рукою. Ті хмари, як мрії. Як вони схожі на її мрії. Як багато в неї тих мрій. Трошки запаморочилось, коли подивилась до низу, але панорама яка відкрилась, яка немов розкрила і гукала в свої обійми, захопила і в душі відчувалось таке піднесення і поєднання-ти і небо. Вона летить, летить, летить... 

- Я знала, що в черевичках на підборах я тобі не сподобаюсь.

- Ні! Просто з каблуками ти б не вмістилась в параплан.

І вдвох залилися сміхом.

Він відкрив багажник свого авто. Скільки троянд було в тому букеті? Хто зна.

- Сьогодні тридцять років, як ми познайомились. Пам`ятаєш, в тебе був екзамен з їсторії. Ти бігла вся така ділова і заклопотана.

- Ні! Я знаю тебе довше...

Кажуть, що дружби між чоловіком і жінкою не існує. Хай собі кажуть. Вони знають це не про них. У кожного своє життя, у кожного своя історія...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.05.2014 Поезії / Любовний вірш
Я кричу тобі, що чекаю
12.05.2014 Поезії / Драматичний вірш
Douleur
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
07.11.2016 © Лука / Оповідання
Острів
Легкий трем надвечір`я
17.01.2014
Тоді цвіли вишні
21.03.2014
Казка про кохання
09.05.2014
МИ
06.07.2014
Пряний букет
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 119  Коментарів: 6
Тематика: Проза, есе, романтизм, радий тебе чути, доля, останнє кохання, бузкова пора, згадували молодість, летиш
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.05.2014 15:30  Анастасия для © ... 

Мамочка,як точно ти вмiеш передавати вiдчуття людей! Я захоплююся тобою рiдненька! 

 13.05.2014 06:26  Деркач Олександр для © ... 

Цікаво, сподобалось 

 12.05.2014 21:38  ГАННА КОНАЗЮК для © ... 

Дуже гарна і цікава історія! Так легко читається, а скільки викликає емоцій і роздумів!.. 

 10.05.2014 10:54  Тетяна Белімова для © ... 

 я вдома поки і готуюся йти на день народження, але ж ви бачите, що дощ??? а ми на природі мали святкувати)))) то не знаю вже)))

я теж готуюся до 15)))))))) хочу вас усіх вразити))))))))) чекаю!!!

 10.05.2014 10:50  © ... для Тетяна Белімова 

)))))))))) Дякую пані Тетяно, як Ви там? Я на роботі. І чесно скажу готуюсь на 15 число)))))))) 

 10.05.2014 10:24  Тетяна Белімова для © ... 

Дуже гарно! Подобаються портрети, які ви створює на сторінках своїх есе! Образно і яскраво, тому що про живих людей! Мені теж здається, що така дружба може сприйматися одним із "друзів" не як дружній зв`язок, але погоджуюся, що всяке буває!
Ідея польоту на параплані - цікава)))))))))))) не всі б жінки погодилися! Ваша ЛГ смілива)) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
27.03.2012 © Микола Щасливий
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди