Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
22.05.2014 10:49Есе
Про розлуку  Про любов  Про життя  
Дощ
60000
Для дорослих (18+)
© оксамит

Дощ

"Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист, мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку-тонесенька, тендітна, в благенькій вишиваній сорочці й рясній спідничині над босими ногами і сидить, сяє жовтими кучерями з під чорної хустки, втекла від молотарки, або від косаря, за яким в`язала, або з лук, де сіно скиртують. Сидить на поріжку і обриває пелюстки на ромашці, шепочучи - Є-нема, є-нема, є..." (Г. Тютюнник " Три зозулі з поклоном")
оксамит
Опубліковано 22.05.2014 / 23488

Ой той дощ... Та гроза! І страшно, як блисне, і аж дух захопить, як гримне, немов небо ділиться навпіл, а небо зараз у кожного своє. Яке воно в Тебе там? Яке воно, те небо де донечка? А моє небо наді мною. Дощ...У таку пору вкутатись би з головою, вгрітися, і у мрії свої летіти...

Вскочила в маршрутку, благо встигла не змокла. Людно. Та по трасі багато повиходить, а звернувши в село, то й взагалі присісти можна. Так і вийшло, присіла. Дощ не лив, він немов бився і стукав у вікно автобуса. Хлестав у скло з таким поривом, неначе просив - Ой пустіть мене, пустіть!!! І то було схоже на сумну, жалібну, довгу пісню...

- В кожній краплині дощу тобі цілунок.

- Промінчику мій, чекаю, чекаю, чекаю!

Дивно, як то можна на такій відстані відчувати одне одного. По різному буває, то нахлине так, що незнаю, що робиться зі мною. Хвалить Господа весна, то роботи вдосталь, щоб відволікти себе від думок тих. І розумію, і.., та що там говорити, хто знає, що таке чекання, хто вірить у здійснення мрій, хто справді любить, той зрозуміє. А поки втіху знаходжу, он в городі, та в квітах. Мудрую. видумляю, та й радість від того. У відерце безхозне, туди огірок з крученим паничем, хай полюбляться, в цвітінні, жовті квіти огірка доповнять сині громофони тої плетучої ліани. А в астровій клумбі загубляться болгарські перці, мов парубки біля клубу в яскравій юрбі дівчат. Щоб далеко не бігати біля альтанки хай буде і терпкувата рукула. і весела петрушка, і пікантний кріп, і ніжний салат, і прохолодний базилік, всі ті прянощі присутні в коханні... Попід тином соняхи з мальвою, а біля калітки вкину зернятка гарбуза і декоративної капусти, хай то будуть хазяї мого двору.

Дощ не вщухає. Сумно. Їду додому. Думки знов нахлинюють. Адже все добре. чого, чого, чого??? Завжди коли дощ, згадується новела Тютюнника "Три зозулі з поклоном" там теж герої відчували одне одного на відстані. Не хочу того відчуття яке в них, не хочу такого закінчення. Не хочу так! Хай вічне чекання, і вічна надія. Надія на щасливу мить. Мить, яка злетить секундою. Але колись буде...

На зупинці в передні двері впорхнуло дівча років восьми-десяти. Таке собі маленьке диво у рожевому велюровому костюмчику. Біляве. Намочені кіски трішки закрутились. За спиною рюкзак в раз більший від самої малої. А на обличчі розтертий бруд, не то від сліз, а може й від дощу. Аж защеміло, так схоже те мале на її донечку.

- Ти плакала?

- Так. 

І не давши спитати - чого? защебетала

- Бабуня хотіла, щоб я, а я хотіла до мами... - ото і вся відповідь.

- Не треба плакати. ти така красива дівчинка. Прийдеш додому і гарненько вмиєшся. Красуні повинні слідкувать за собою - і малеча слухняно закивала...

Як же далеко моя донечка. Як вона там кровиночка? Як вона в тій країні? 

- Мамулічка, полеж біля мене, і погладь мені спинку, а я засинатиму.

- Вже до хлопців бігаєш, а мама все спинку гладить - згадала, всміхнулась, сльози набігли... Скучила.

Просвітліло? Та де там. Дощ. Не втихає. Скоріше б доїхати. Ще трошки. Он вже ті шипшинові острівки. Так вони цвітуть ті кущі і дощ їм не страшний. Цвіт той кольору перестиглої вишні, і колючі і красиві ті квіти, такі, як Ти. Мій хороший і жаданий. Як же я скучила за тобою... Як же ти там в тій країні?

- Пока!!! 

І маленьке біляве красиве диво у рожевому велюровому костюмчику, з величезним рюкзаком за спиною, стрибнуло у дощ...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.05.2014 Поезії / Філософський вірш
Шифонове плаття, затриманий погляд, а мрії з тобою завжди
25.05.2014 Поезії / Ліричний вірш
Весна
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2017 © Зоряний Пил / Мініатюра
Останній поверх
27.10.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (17.)
23.10.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (16.)
14.10.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (15.)
13.10.2017 © Гаврищук Галина / Повість
Атланти (14.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (6+0+0+0+0)
Переглядів: 220  Коментарів: 8
Тематика: Проза, есе, гроза, небо, лив, в кожній краплині, здійснення мрій, вщухає, надія, плакала, скучила, донечка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.05.2014 16:07  © ... для Деркач Олександр 

Дякую Вам Олександре. за розуміння. 

 23.05.2014 05:31  Деркач Олександр для © ... 

Дуже гарно...люблю дощ 

 22.05.2014 11:27  Іміз для © ... 

зворушує серце Ваша оповідь...і дощ зворушує...завжди... 

 21.05.2014 20:20  Тетяна Ільніцька для © ... 
 21.05.2014 20:17  © ... для Тетяна Ільніцька 

Дякую пані Тетяно, я вже й Світланці написала, що переймалась... Дякую Вам за відгук! 

 21.05.2014 20:11  © ... для СвітЛана 

Ой я так Вам вдячна а то думала що таке щось написала, то так мені вчора було... Дякую Світланко. 

 21.05.2014 20:08  Тетяна Ільніцька для © ... 

Дуже гарна зворушлива оповідь! Про дощ і про дівчинку!
Про лист і чудові спогади! Про неоднакове небо! Чудово! 

 21.05.2014 19:53  СвітЛана для © ... 

У мене теж дощ асоціюється з чеканням... Я його дуже люблю і навіть чекаю)))) Правда. Може не всі люблять дощ?
Чудовий твір, стільки материнської любові. Одним дощовим днем, передали всю тугу і смуток материнського серця. Дуже сподобалось. І дівчатко так потішливо в кінці з"явилося...  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +87
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +131
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +128
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +73
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
20.01.2011 © Михайло Трайста
27.03.2012 © Микола Щасливий
05.03.2014 © Тетяна Ільніцька
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди