28.05.2014 00:15
18+
194
    
  4 | 4  
 © Антоніна Грицаюк

Я і дощ

Я і дощ

з рубрики / циклу «Про долю»

Я і дощ, обоє на дорозі,

На серці сум, гірка печаль,

Тріпоче серце, воно в тривозі,

Душа спочити хоче, мов Святий Грааль.


На небі десь з’явилось дві ворони,

Полинули до хмар, так, навмання,

Там в далечінь стріляють все патрони,

І відбирають у людей життя.


Країна знедолена стоїть, немов прикута,

Плач матерів і батьківська сльоза,

За що скажіть для неї ця спокута,

При живих дітях, мовби сирота.


Продали душу та скажу не всі,

Ті, хто трудивсь не покладаючи рук,

Як віл все тягнуть вони у ярмі,

Хоч натерпілись за життя тих мук.


Хмари летять, а я за ними,

Я їх не можу зупинити,

Прошу все миру для країни,

Навіщо кров невинну лити.



м. Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.05.2014 17:43  Тетяна Чорновіл => © 

Зболений вірш! Кожне слово, як крик душі!

 28.05.2014 10:34  Ганна Коназюк => © 

Змістовно і гарно!!!

 28.05.2014 09:59  Світлана Рачинська => © 

Гарно. Дай Боже миру!

 28.05.2014 09:56  Тетяна Белімова => © 

Хороші ваші слова і побажання, пані Антоніно! хай справдяться!