Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.11.2014 04:53Оповідання
Для дорослих (18+)  Про любов  Про кохання  Про дівчину  
Томка
33000
Для дорослих (18+)
© Серго Сокольник

Томка

Серго Сокольник
Опубліковано 27.11.2014 / 26637

...Дівчину звали Томкою. Як я довідався при знайомстві, вона з подругою на кілька днів приїхала до цього невеличкого кримського містечка на відпочинок...

Ми зі знайомим хлопцем хотіли "зняти" цих дівчат на дискотеці нічного бару. Якось воно не дуже-то у нас і виходило- дівчата хотіли спершу танцювати, а ми ні- хлопець назавтра від"їжджав додому і мав клопіт збирати речі (ми з ним випадково познайомились в місцевій "розливайці").

Загальні інтереси швидко об"єднують. Трохи випити і поговорити, щоб було не сумно, познайомитись з дівчатами, що звичайно приїздять на відпочинок парами... Я ж зоставався, часу в мене було вдосталь, і тому я не надто аж переймався швидкими випадковими зустрічами.

"Перемоги" в нас вже були, тому бесіда наша з дівчатами була доволі спокійною. Ми дізнались, що дівчата досить інтелігентні, з освітою. Томка, худенька струнка дівчина, була непоганою, єдине, що в ній мені не дуже подобалось, то це аж надто "гордий" профіль її носа, а також якась прохолода в бесіді. Подруга була більш жіночною, миловидною, у нас обох були на неї "западання", але саме через це ми не могли дійти згоди, котра дівчина кому дістанеться на цю ніч, а на якісь збочення зі сторони цих інтеллігентних дівчат годі було взагалі сподіватись.

Врешті вийшло так, що дівчата зажадали танцювати, нам це набридло, і ми, як справжні пересичені "мачо" сказали їм щось на кшталт "до зустрічі під столом" і пішли.

На другий вечір я прийшов до бару один, з досить гидким настроєм. Знайомий поїхав, як завжди в такому випадку, було сумно, я присів за столика і заказав випивку. Сутеніло. Десь неподалік за красивим старим парком шуміло море, тривожно тріскотіли цикади, вечірня прохолода заспокоювала думки, хотілось просто провести вечір у солодкому напівзабутті відпочинку...

Раптом чийсь знайомий жіночий голос мене окликнув. Я підняв очі, переді мною стояла Томка в тонкій білій сукні, яка підкреслювала стрункість її тіла і легких сандалях на красивої форми ногах. Я привітався без особливого ентузіазму і спитав, де її подруга. Ї почув доволі дивне...

Подруга, виявляється, "знялась" вчора з якимсь хлопцем і фактично кинула бідолашну Томку саму. До житла їй довелося йти одній-однісінькій, і які катування самотності пережила бідолашна дівчина за цю ніч, один Бог відає... Та ще гірше- "подруга", якщо її можна взагалі такою назвати, вже перебралася до житла свого "бойфренда", навіть речі своі туди перетягла, і в гордовитій самотній злобі Томка вирішила поїхати з цього місця свого смутку якнайшвидше...

"А сьогодні що робитимеш?"- спитав я, ще не дуже розуміючи, чи потрібне саме зараз мені це питання...

"Може, давай потанцюємо..."- невпевнено і "не в тему" сказала Томка, якось соромливо відводячи очі. Мабуть, учорашнє її "намбер ту" в нашому загальному невиконаному дуеті не додавало їй ні драйву, ні упевненості. Сам не знаю чому, але якийсь беззахисний вигляд її визвав у мені приплив тепла до цієї дівчини... І- впевненості в собі...

"Слухайте, Томко!- це був єдиний раз, коли я назвав її на "ви"- Томка одразу перевела все на "брудершафтне" "ти"- навіщо нам ці "дикі танці"? Якщо Ви з горя вирішили залікувати свої рани, когось "підчепивши", то ось я до Ваших послуг. Тільки не заставляйте мене гасати по цьому бару, як скажену мавпу. Візьмемо випити з собою, та ходімо до моря. Любите купатись оголеною?"- видав я на єдиному дусі досить нахабну пропозицію.

"Тільки я плавати не вмію..."-якимось дивним голосом сказала Томка, і в її виконанні це прозвучало, як однозначне "так"...

...Ми йшли темною романтичною алеєю парку, я поклав руку на тонку талію дівчини і всю дорогу відчував легке здригання худенького тіла... Томка йшла, тиха і мрійлива, як сама покірність...

...Ми спускалися до моря по крутій каменистій стежині, допомагаючи одне одному, як давні друзі в скруті і торкаючись при цьому одне одного. Мені пасувало, як довірливо Томка дозволяла брати її і за талію, і за руки, коли вона мало не летіла шкереберть з узгір"я..

"Слухай, а ти в цій темряві не боїшся мене? Все ж ми сам-на-сам, що хочу, те з тобою ї зроблю"- трохи грайливо спитав я їїї. Звичайно, нічого подібного мені і в голову не могло прийти зробити насправді при моїй повазі до жіночоі статі, та в цей момент чомусь захотілося додати "драйву" з легким елементом жіночого переляку.

Вона якось дивно зупинилась і, ставши рівненько, глянула на мене знизу вверх блискучими очима. "Роби що хочеш. Якщо хочеш, то просто зараз..."- і потяглася рукою до гудзика на комірці плаття...

Я, хоч і був ще той "боєць", чомусь трохи зніяковів.- "Часу в нас досить. Ідемо, спершу скупаємось"- сказав я, якомога спокійніше, тамуючи своє хвилювання. Хоч я і готувався до не надто довгого "розвитку сюжету", та все ж не чекав, що все станеться настільки швидко.

"Як скажеш. Я вся твоя"- покірно сказала Томка, і ми спустились до води. Ми йшли краєм урвища до великих каменів, що сіріли вдалині. несучи в руках сандалі та пакунок з випивкою, і тепле літнє море приємно лоскотало наші босі ноги.

На великому пласкому камені ми роздяглися догола, я пірнув, виринув ї дивився з води. як обережно, тримаючись руками за камінь, сходить у воду Томка. Вона й справді не уміла плавати. Я підплив і грайливо, узявни її за талію, потяг на глибину.

Бідолашна Томка ухопилася руками за камінь, і хоча не опиралася моїм рукам, тремтіла так, що я вирішив не дуже "напирати" в забавках з нею саме на купання. "Я боюся"- мало не схлипуючи, з благанням у голосі сказала вона мені, і я покинув її хлюпатись по пояс у воді на мілкоті, а сам, вже впевнений у майбутній перемозі, в мажорному настрої поплив до глибини серед спалахуючих в нічній воді зірок планктону...

До чого ж приємно купатись у морі повністю голому, коли усім тілом відчуваєш, як вода охоплює і пестить тебе, мов ніжна коханка!.. Нічне море чарівне ї дивне, воно вабить і затягує, як нічні лісові вогники ваблять заблукалого мандрівника все далі і далі... Тихий плескіт набігаючих хвиль заспокоює нерви, хочеться лягти у воді, розкинувши руки і ноги, і заснути, як на коврі з духм"яних трав... Я накупався і повернувся до каменю.

Томка сиділа на ньому гола, обхопивши руками коліна. Вона пахла морем... Чи то- море пахло нею...Я піднявся на камінь, присів біля неї, обхопив одною рукою плечі, а іншою ковзнув уздовж її тіла від невеликих грудей і тремтячого животика до самого поголеного вологого лона... "Роби зі мною, що хочеш..."- прошепотіла дівчина і ніжно обняла тонкими руками мою шию... Я поклав її на камінь і повільно увійшов у неї...

"Хочеш роздивитись, ЩО ти взяв?"- раптом спитала Томка, дивлячись на мене розширеними від пристрасті очима. Не чекаючи відповіді вона піднялась і легко скочила переді мною на сусідній камінь. У відблисках прикордонних вогнів у морській хвилі точена фігурка дівчини здалась не просто привабливою, ні... Мабуть, коли древні греки уперше бачили вироби своїх скульпторів у храмах, античні статуї викликали у них не більше захоплення, ніж у мене в ту мить до цієї загадкової дівчини, яка ще вчора здавалась мені досить таки посередньою... Де ж тоді були мої очі?..

Я не зміг дочекатись, доки Томка намилується сама собою, піднявся, взяв її тремтяче, прохолодне, гладеньке, наскрізь чутливе тіло і поклав на теплий камінь... Вона лягла, відкинувши голову назад і покірно розкинувши руки... Біла на темному... Це відчуття... Мабуть, щось подібне відчували прадавні Волхви-друїди, коли клали на заклання на священний камінь оголених дівчат, приносячи їх у повний місяць у жертву богам лісу і врожаю...

Що це було? Шал? Пізнання досконалості? Потік найвитонченіших безумств? До того ж все було так ніжно-пластично, наче коли дитина виліплює з пластиліну якусь фігурку раз за разом, доки, задовольнивши дитячий естетизм, не триматиме в руках жадану ляльку або метелика...

Ми пили вино. Ми курили сигарети, повільно затягуючись, одну на двох, насолоджуючись саме цим дійством передачі її від вуст до вуст... І- знову зливались одне з одним в палкій нестямі... Потім поснули просто на теплому ще від днівного сонця і зігрітому нашими тілами камені...Так ми й зустріли світанок.

Потім ми стомлені йшли назад, перед крутим підйомом Томка взулася сама, і вставши на коліна, взула мене, поцілувавши мені ноги... Ми йшли по вранішньому містечку, зустрічаючи по дорозі перших заспаних курортників, і не було в цьому світі людей, щасливіших за нас двох...

...Вона, звичайно, нікуди не поїхала. Ми оселилися удвох, зрозумівши, що насправді наш відпочинок лише почався з тої миті, коли я довідався, що дівчину звали Томкою...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
27.11.2014 Поезії / Поема
Рим
28.11.2014 Поезії / Вірш
Зимове кохання
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
Оповідання Про дівчину
17.12.2014 © Марина Життєва
Дорогою
27.11.2014
Томка
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (3+3+0+0+0)
Переглядів: 1952  Коментарів: 2
Тематика: Проза, оповідання, познайомитись з дівчатами, бойфренд, купатись оголеною, шал, пестить
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.08.2016 13:28  © ... для Коруняк Жанна Борисовна 

Отак-о))) ТРУЛЯЛЯ))))))))))) 

 30.11.2014 23:53  Коруняк Жанна Борисо... для © ... 

ойляля!!! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +11
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2014 © СвітЛана
05.04.2012 © Т.Белімова
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди