Метелик
(з Галереї жіночих портретів)
Я з вигляду вся така класна,
Якогось химерного крою,
Незвична, яскрава... Та й власне –
Чого б мені бути собою?
Пила б я рубінові мрії –
Боюся упасти у келих.
Хотіла б летіть в сніговії –
Та кепський із мене метелик.
Розкину поламані крильця,
Їх вітер обрубить і кине.
Непросто метелику-жінці
За щастям нестись в хуртовину.
...На келих рубіновий сяду,
В яскраву нечитану книжку
Згорну свої крильця – і рада.
І так просиджу тишком-нишком.
