Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.01.2015 15:01Оповідання
Про дитинство  Про волю  Про птахів  Про минуле  
20000
Без обмежень
© Зав`ялова Валентина

Приручена ластівка

Зав`ялова Валентина
Опубліковано 02.01.2015 / 27221

Жили собі в маленькому будиночку дідусь з бабцею, тато з мамою і три донечки. Як кажуть, у нашого Омелька невелика сімейка.

Якось татусь сказав:

- У двох кімнатках ну зовсім ніде повернутися. Треба розбудовуватись, збільшувати дім.

Порадилася родина і вирішила, що поки йде будівництво, вони поживуть в другої бабусі, маминої мами. Там і хата більша, і річка чиста недалечко, та й малі не сумуватимуть: влітку в старенької гостюють усі її численні онуки.

Як же ж весело в бабусі! Літньої днини діти гуртом йшли на річку, з задоволенням ласували ранньою черешнею й недостиглим «білим наливом». А спілкування з домашніми тваринами! Кішка трикольорова; кажуть, такі приносять щастя. Лежить, ніжиться на сонечку. Інколи з цікавістю позирає на горобців. Коза з маленькими козенятками, веселий дворовий песик, птаство. Щоправда, півень дещо злий, але які ж ніжні жовтенькі маленькі курчатка! А ще над віконцем зліпили хатку ластівки й вигодовують пташенят.

Щодня меншенька милувалася польотом ластівок. «От кури, - думала вона. – Бабуся покличе їх і вони швиденько підбігають. А в цирку голуби, як красиво злітають і сідають на руку до дресирувальниці. Татко казав, що шпаків можна навчити говорити. А от якби приручити ластівку… Ніхто ще не здогадався».

І вирішила дівчинка цим зайнятися. Спочатку треба було роздобути ластівку, обов’язково молоденьку – щоб краще приручалася. Недарма ж люди беруть до себе ще маленьких кошеняток і собачок.

Серед численної родини був двоюрідний брат, який вихвалявся, що може зловити будь-яку здобич: від комара до слона. З його оповідей виходило, що пташку спіймати – це й зовсім просто. Але брату треба було завтра вранці їхати до піонерського табору – коли ще повернеться… Ластівку ж треба було брати зараз – пташата потрошку вже починали літати.

З іншої рідні зловити пташку ніхто не брався. Дівчинка вирішила, що допомогти їй зможе мама.

- Матусенько, ріднесенька, - прохала вона, - дістань мені пташечку. Я її навчу прилітати, коли покличеш. Он кури ж вміють!

- Доню, - відповіла мама, - це ж ластівка, вона з людьми ніколи не спілкувалася, вона не навчиться.

- Ну, будь ласочка, ну дуже прошу!

І дівчинка заходилася плакати.

Раптом на доріжці, що вела від дому, з’явився захеканий брат.

- Дивись, хто в мене в руці! – кричав він. – Ластівка! З гнізда вилетіти змогла, а з землі піднятися ще не вміє. Тримай.

Він сунув пташку дівчинці в долоньку і побіг. Біля хвіртки його вже чекали батьки.

- Мама! - миттєво висохли сльози на очах у маленької. – Поглянь, в мене ластівка!

Мати похитала головою і сказала:

- Ну, раз вже так склалося, треба берегти пташку від кішки. А щоб не полетіла, давай прив’яжемо її ниткою.

Пішли вони в дім, де бабця дала їм яскраву блакитну вовняну нитку. І ось дівчинка вже має ластівку, яка завжди буде поруч, бо прив’язана за ніжку. Ходить вона по саду, «вигулює» ластівку, мріє:

- От, скоро пташеня до мене звикне, почне відкликатися на ім’я. І зараз он за нитку потягну – і вже підлітає. А потім навчу її всяким фокусам і буду виступати в цирку. А, може, коли потоваришуємо, ластівка мене літати навчить…

Прийшли з річки старші сестри. Меншенька поспішила поділитися з ними радістю і мріями.

- Нічого в тебе не вийде, - піджала губи середульша. – Її ж годувати треба, а чим?

- Слухайте, - сказала старша, - треба наловити коників та мух, закрити в банці, от і буде їжа для пташки.

Дівчатка дружно заходилися ловити коників у траві.

Пригрівало сонечко, і меншеньку зморило. Так вона і заснула на свіжій травичці, міцно стискаючи в руці нитку, до якої було прив’язано пташку. Снилися їй веселі сни про циркових пташок, з якими виступала на арені, а потім всі разом вони летіли додому.

 

Життя ж маленького годованця дівчинки було в небезпеці. Недарма кішка позирала на веселих горобців. Хотілося їй поласувати свіжиною. Але спробуй, злови горобця! Він – шурх! – і вже на дереві. Сидить, цвірінькає:

- А що, кицюню, спіймала?

А тут така нагода! Доки старші дівчатка ловили коників недалеко від сплячої сестрички, кішка вдавала, що її зовсім не цікавить пташеня. Та тільки вони побігли далі в садочок, мисливиця була тут як тут. Може, й був би у пташки шанс врятуватися, але прив’язана, вона не мала ніякої можливості злетіти. Кицька отримала здобич.

Прокинулась маленька, подивилась: де ж моя пташечка? Нитка на місці. Ой, а що ж то таке до неї причепилося? Якась сухенька сіра гілочка? Нажаль, це була не гілочка, а малесенька пташина лапка. Зрозумівши, що і циркове майбутнє, і вміння літати втрачено назавжди разом з ластівкою, дівчинка розридалась.

На її зойки збіглася вся родина. Але чим же можна було втішити бідолашну господарочку ластівки? Сестрички принесли зелених яблук, ще й спійманого коника в банці - показати; мама - цукерочку шоколадну, бабуся – льодяника. Аж тут і татко з роботи повернувся. Розпитав родину, чого це плаче його улюблениця, вислухав всю історію, й каже:

- Що ж, доню, кішка – то хижак, з’їла вона пташку через свої хижацькі потреби. Хочеться їй хоч інколи відчути себе мисливицею. Жаль пташеняти. Але не сумуй за ластівкою, скоро в киці народяться кошенята. Ти вибереш собі найкрасивіше і будеш його дресирувати. Ось воно вже точно чомусь навчиться. А тепер ходімо майструвати лялькову хатку – я з будівництва приніс гарні обрізки дощечок.

- Тату, а давай зробимо будиночка побільше, щоб в ньому могло й кошенятко жити, - сказала дівчинка, вже майже заспокоївшись, – а я котика навчатиму, щоб він їв не пташок, а тільки борщик, картопельку й цукерочки.

 

Ця історія сталася багато-багато років тому. Була дівчинка ще дуже маленькою, і не знала, що будь-кому – пташці, тваринці, людині – для повноцінного життя потрібна свобода.

 

м. Харків Грудень 2014 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
31.12.2014 Поезії / Новорічний вірш
Новорічний подарунок
04.01.2015 Поезії / Жартівливий вірш
На перше побачення
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
Оповідання Про минуле
27.03.2015 © Сергій Петрович Мошенський
Сліпа доля
02.01.2015
Приручена ластівка
28.08.2014 © Василенко Андрій Антонович
У відрядженні
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 167  Коментарів: 2
Тематика: Проза, оповідання, ластівка, сімейка, родина, онуки, бабусі, пташка, кішка, коник, хижак, свобода
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.12.2014 18:58  © ... для Дебелий Леонід Семенович 

Щиро дякую, Леоніде за добрий відгук. Але це була не я, а моя подруга дитинства, Ірка. 

 29.12.2014 14:37  Дебелий Леонід Семен... для © ... 

І це про Вас, Валю! Всіх гараздів Вам у Новому році і того світлого дитячого світовідчуття, що було тоді! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +38
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
10.07.2013 © іміз
06.01.2012 © Т. Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди