10.01.2015 12:42
Без обмежень
117 views
Rating 5 | 2 users
 © Георгій Грищенко

Голосно гукаю

Вночі виходжу на балкон

І дуже голосно гукаю:

- О молодість моя, пардон, 

Чому втекла й куди не знаю.


Так добре нам було у двох, 

А ти втекла у осінь тиху, 

А я попав в старечий льох, 

Зірки аж блимають від сміху.


Даремно ти кричиш, старий, 

До мене зіроньки шепочуть, 

Свою пащеку ти закрий.

Не вернеться, хоч всі це хочуть.


Бо молодість – літа твої, 

Які тобою вже прожиті, 

Тож ти не зви, не клич її, 

Бо часом роки ті вже вбиті.


Не довіряю я зіркам

І далі молодість гукаю, 

А старість я зіркам віддам, 

На молодість свою зміняю.

м. Київ 10.01.15



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Щастя / Вірш | Георгій Грищенко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «В ліжку мати / Вірш | Георгій Грищенко». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Георгій Грищенко.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.01.2015 05:56  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую за добре слово. Хай Вам щастить в житті і особливо у творчості. 

 11.01.2015 14:28  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Чудовий вірш!!!
Пишете ніби ж не про веселі речі - молодість відходить... Але мені так подобається Ваш оптимізм!!! Надзвичайно світлий вірш!!! 

Публікації автора Георгій Грищенко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо