01.11.2015 11:01

для всіх

87

2 | 2

 © Георгій Грищенко

Голосно гукаю

Вночі виходжу на балкон

І дуже голосно гукаю:

- О молодість моя, пардон, 

Чому втекла й куди не знаю.

Так добре нам було у двох, 

А ти втекла у осінь тиху, 

А я попав в старечий льох, 

Зірки аж блимають від сміху.

Даремно ти кричиш, старий, 

До мене зіроньки шепочуть, 

Свою пащеку ти закрий.

Не вернеться, хоч всі це хочуть.

Бо молодість – літа твої, 

Які тобою вже прожиті, 

Тож ти не зви, не клич її, 

Бо часом роки ті вже вбиті.

Не довіряю я зіркам

І далі молодість гукаю, 

А старість я зіркам віддам, 

На молодість свою зміняю.

м. Київ, 10.01.15.