Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 16:53Роман
Фантастика  Для дорослих  Про любов  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава 6, том 3

ПІДГОТОВКА ДО ЕКСПАРИМЕНТУ

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28380

Прийшовши на роботу Олександр та Микола стали перевіряти уже налаштовану ультрацентрифугу для проведення ними фізико-хімічного аналізу по хроматографічному роз’єднанню молекул ДНК електрофорезом. Перевіривши ультрацентрифугу стали по черзі з дівчатами заглядати в електронний мікроскоп для виявлення в живих клітинах репараційних ферментів. Вони розглядали свої клітини на лівій руці, управляючи правою цим устаткуванням.

Василина та Сніжана з неймовірною цікавістю приймали участь у цій урочистій для них дослідній підготовці – дивилися і запам’ятовували те, що робили Олександр та Микола. Потім коли вони перейшли до конкретних дій Василина та Сніжана в очікуванні від них математичних моделей пішли на свої місця і стали займатися своїми улюбленими справами. Василина стала писати філософський нарис. А Сніжана писати поетичні твори.

Олександр та Микола, попрактикувавшись на пробних діях свого дослідження по виявленню ферментів реплікації звернули увагу на швидкість проходження реакції. Адже для прискорення еволюції людини у фізичному плані потрібні такі ферменти реплікації, які за тисячні долі секунди могли б проникати в клітину та в саме ядро клітини через їх мембрани. І вони зав’язали в пам`яті вузлик – в своїх пошуках ферментів реплікації обов’язково враховувати такий факт.

– А тепер, Олександре, давай продовжимо рухатися далі по суті нашого направлення – сомнамбулізму, – запропонував Микола. – Стан сомнамбулізму існує і визиває появлення нових здібностей феномену таких як ясновидіння, інтуїція. Людина – сомнамбул у фізичному стані відносно її тіла не відчуває біль, рухається в сплячому стані та підіймається у повітрі, а в духовному плані – її пам`ять стає прозора, вона із закритими очима може точно визначити предмет та його колір, передбачає заздалегідь події – зазначив Микола. – Це все так, але нам треба знати природу цих феноменів – яким чином все це відбувається, – закінчив свою думку Микола.

– Спочатку ми з тобою, Олександре, давай добре розберемося у магнетизмі та його впливу на людину, – запропонував Микола.

– Згідно твоєї, Миколо, теорії «Фізика ефіру» магнетизм – це вияв властивості космічного ефіру, в якому він існує як особлива форма матерії у складі якої є особливі – магнітні атоми притягнені атомами любої матерії, – зосередив Олександр.

– Мені відомо, що магнітною властивістю володіють ті атоми, та матерія у яких максимального значення досягає об’ємна теплоємкість та щільність атомів у матерії. Така властивість пов’язана процесом ефірного поглинання. Таким прикладом є залізо, – сказав Микола.

– Ти, Миколо, хочеш сказати, якщо сомнамбул у кожній клітині тіла має атом заліза то він теж пов`язаний процесом ефірного поглинання, а це в якійсь мірі пов’язано з процесом левітації, – подумав Олександр.

– Більше всього магнетизм (або магнітне поле) – це просто якісна сторона матерії до атомів якої притягнулися магнітні атоми, – подумавши сказав Микола. – Давай, Олександре, виходь на зв`язок або із своєю душею, або із Юроном Борисвітовичем, що він нам скаже? – запропонував Микола.

– Отже, виходячи із тобою сказаного нам треба думати через які пошукові показники ми можемо узріти істину таких явищ, – зробив свій висновок Олександр. – Я думаю, нам треба звернутися за порадою на планету Нібіру до Юрона Борисвітовича Свічаго, – запропонував він.

– Давай! Виходь на зв`язок, – погодився Микола.

Олександр ввімкнув комп’ютерне устаткування і вийшов на зв`язок. На табло комп’ютера появилася постать Юрона Борисвітовича.

– Я вас вітаю, шановні колеги, – першим звернувся Юрон Борисвітович. – Я за вами спостерігав, але не наважився вас відірвати від вашого відкриття по спілкуванню з душею людини – Я вас слухаю, – додав він.

– Ми вас теж вітаємо, шановний Юроне Борисвітовичу, – сказав Олександр. – Можливо для вас це вже пройдений етап. Ми хотіли б вашої поради у питаннях левітації.

– Так, дійсно для нас явище левітації вже пройдений етап. Сомнамбулів на нашій планеті вже давно не існує. Це питання пов’язано з магнетизмом людини, космічним ефіром та резервною частиною людського мозку, який у людей нашої цивілізації повністю теж давно задіяний. Цю історію еволюції добре пам’ятає моя душа, будь ласа, виходьте з нею на зв`язок і вона вам все розкаже на ваші запитання, – порадив Юрон Борисвітович. – Є ще запитання?

– Немає. Я і Микола дуже вам вдячні за вашу пораду. На все добре і до побачення, – сказав Олександр, зафіксувавши його координати простору.

– На все добре До скорої зустрічі на зв’язку Чекаю на ваші успіхи, – сказав Юрон Борисвітович і вимкнув зв`язок.

Олександр, завівши в комп’ютерне устаткування необхідну інформацію і ввімкнув зв`язок з душею Юрона Борисвітовича.

На табло комп’ютера з’явилася така інформація: «Я вже знаю. Після того, як ви, Олександре, вимкнули зв`язок із Юроном Борисвітовичем я, продублювавши в його розумі, який знаходиться в його мозку, вашу розмову вирішила сканувати твої та Миколині думки. Ось, що я вам скажу. Ваші думки – готова відповідь на ваш пошук. Ви на вірному дослідному шляху, яким рухалися і наші вчені доти не знайшли те, що ви зараз шукаєте експериментально і прискорили еволюційну ходу. А саме вони експериментально виявили спадкоємні ферменти реплікації, які нам дали таке довголіття і зробили прищеплення репараційних ферментів, які весь час нас лікують. І це все було пов’язано з резервною частиною нашого мозку. Вони вийшли на зв`язок із своєю душею і вона, знаючи всю історію результатів пошуку своїх предків, їм показала єдине місце в мозку, де треба проводити експеримент пошуку клітин реплікацій. Єдине вам залишається дослідним шляхом шукати реплікаційні та репараційні ферменти тільки в діючій частині мозку, щоб потім їх втілювати тільки в резервну частину мозку. Бачу більше питань немає. Бажаю успішного завершення вашого експерименту».

Микола та Олександр, радіючи повставали і як завжди стали робити зарядку по системі Йогів, привернувши увагу Василини та Сніжани, які весело розмовляли.

– Ви, що вже закінчили писати математичну модель? – запитала Василина.

– Чи закінчили, чи не закінчили ідіть до нас та почитаєте словесну модель філософського нарису Василини, – позвала Сніжана.

– Краще ви прийдіть до нас та почитаєте відповідь душі Юрона Борисвітовича з планети Нібіру.

Дівчата прийшли і стали читати інформацію на табло комп’ютера.

– Здорово!.Ваші зрозумілі думки тотожні думкам у нарисі Василини, – підвищеним тоном зробила висновок Сніжана – Василино, ти ж роздрукувала принеси – хай читають.

Василина принесла нарис і хлопці уважно стали читати. Нарис: «РЕЗЕРВНА ЧАСТИНА МОЗКУ» був по змісту такий:

«Вселена – це космічна машина еволюції. ЇЇ двигун – Вищий космічний Розум, який заправляється духовним та фізичним паливом космічної матерії із космічного ефіру. Розпорядник такого палива за призначенням Вищого Розуму – Вища Душа Вселеної.

Процес еволюції – безкінечний. Він, як і час, і його не зупинити. Ефір – це всієї Вселеної космічний склад всіх атомів і всіх форм первинних зародків – частинок атомів, які хаотично рухалися в космічному ефірі і, з’єднуючись при зіткненні ставали різними атомами. Так в якійсь точці космосу був із невідомих частинок атомів створений атом розуму. Хай ця точка буде центральною точкою – ядро Вселеної. Далі цей атом розуму продовжував хаотично рухатися в ефірі до тих пір поки не створився магнітний атом. Потім атом розуму разом з атомом нуклеїнової кислоти та з атомом реплікації були притягнуті магнітним атомом. Таке з’єднання створило клітину розуму, яка продовжувала еволюціонувати. Ця клітина в складі якої була молекула реплікації, яка здатна розмножуватися, стала збільшуватися в своєму розмірі. Довжелезний процес еволюції постійно удосконалював клітину розуму, доповнюючи її різними іншими молекулами у складі яких були саме ті атоми, які створили із клітин розуму духовну матерію розуму. Ця духовно-матеріальна матерія розуму теж еволюціонувала до свого повного удосконалення. У складі цієї духовної матерії була створена душа та дух – духовна сила, або духовна енергія. Так як клітини реплікації постійно нарощували духовне тіло, яке начиняв Вищий Розум необхідними на його думку атомами та молекулами, то це духовно-матеріальне тіло виросло до розміру духовно-матеріальної планети. На цій духовній планеті є все необхідне для її існування. Ця планета із невидимих атомів та молекул являє собою живий організм, який здатний мислити та творити продукцію. Продукція цієї планети – це створення нових матерій різних за складом, формою та розмірами. Таким чином Вищий Розум, як духовно-матеріальне тіло має форму планети, яка має сою електромагнітну оболонку – шкіру.

Далі після створення планети Розуму одна за одною завдяки Вищому Розуму вже не хаотично – еволюційним шляхом створювалися планети і різноманітна матерія, як нежива так і жива. В тому числі Вищий Розум еволюційним шляхом створив людину. Так як сама Вселена продовжує еволюціонувати то людина теж як і Вселена постійно еволюціонує. Акселерація нам говорить за те, що кожне покоління підіймається на все вищий щабель інтелектуального розвитку. Але людина на сьогодні ще не зовсім досконально розвинута у своєму духовному плані. Нажаль душа переважно керується не духовним, а матеріальним, що розвиває олігархію. А самі олігархи між собою воюють за матеріальні здобутки, що приводить спочатку до економічного знищення олігарха олігархом шляхом безробіття – закриття заводів із-за штучної відсутності сир’я. Це все відбувається при свідомому не втручанню бездіяльної влади. Потім олігархи влаштовують громадянську війну, яка на жаль в даний момент існує і невідомо коли закінчиться. Адже процес еволюції він дуже затяжний у своєму часі І доки резервна частина людського мозку не буде задіяна повністю свідомістю, людина тільки тоді буду доскональна як духовно так і фізично.

Постільки у мозку людини знаходиться її розум та душа, яка по вказівці розуму, пересуваючись по тілу слідкує за кожною клітиною людського тіла та інформує розум про її фізичний стан, то резервна частина мозку теж має певні функції через дію яких розум людини може ефективно впливати на її фізичний та духовний стан. Можливо тоді розум буде давати вказівки душі, а вона через певні канали цієї резервної частини мозку буде впливати на кожну клітину, формуючи в ній високий морально-духовний та фізичний стан людини. Можливо резервна частина людського мозку це є та біологічно-технічна система – комп’ютерне устаткування, через яке можна буде розуму людини мати через свою душу зв`язок із кожною клітиною людського тіла і продовжувати прискорений процес еволюції людини – кодувати у нуклеїнових (ДНК) клітинах реплікації нову духовну інформацію спадщини. А в клітинах репарації кодувати їм відповідні ферменти репарації, які автоматично будуть відтворювати будь які пошкодження клітин тіла людини, даючи цим їй довголіття – невмирущість. Отже, виходячи із цього, наші вчені Олександр Світозаренко та Микола Опанасенко можуть спілкуватися через таке устаткування підконтрольне душі, вийшовши з нею на зв`язок. Таким чином, не чекаючи поки буде задіяна частина резервного мозку людини, вже сьогодні можна прискорити процес еволюції людини шляхом проведення експериментів із самою людиною використовуючи біологічно – технічну систему її резервної частини мозку. Ця система у своїй пам`яті тримає всю географію тіла людини і має адресати – координати кожної клітини тіла. Залишається нашим дослідникам – Олександрові та Миколі тільки вийти на зв`язок з душею живої людини. Знаючи координати пошкодженої клітини тільки експериментально впливаючи на пошкоджену клітину віднайти фермент реплікації (відтворення) і втілити його за вказаною координатою географічної частини людського тіла. В пошуках при проведенні фізико-хімічного аналізу ферменту репарації та його втілення в пошкоджені клітини допоможуть електронний мікроскоп для розгляду молекули ДНК. та ультрацентрифуга для хроматографічного роз’єднання молекул ДНК електрофорезом ». Так закінчився філософський нарис.

– Василино, ти просто геній – знаєш мої думки, – похвалив Микола.

– Дійсно геніальна філософська викладка своєї думки, – підтвердив Олександр.

– Що правда, то правда, – сказала Сніжана, поцілувавши її в щічку.

– Сніжано, тепер на десерт, – жартівливо, усміхаючись запропонував, як завжди, Микола.

– Великим блюдом подавати чи малим? – теж жартівливо і, усміхаючись заглядаючи в Миколині очі запитала Сніжана.

– Яким хочеш, але щоб цього разу у блюді були тільки любов та кохання, – гіпнотичним поглядом просив Микола.

– Добре. Тоді пішли на диван.

Біля Сніжани Сів Олександр потім Микола та Василина

Сніжана, обнявши Олександра стала читати ось такі вірші:


«ГЕРБ ЛЮБОВІ

Ми між вишень в любові кайфуємо! З нами – весь світ!

А твоє розшаріле обличчя, мов зірка, сія.

Ти в любові щаслива і – хочеш їй скласти свій звіт:

Що бажання твоє малювати, як пристрасть буя, 

Що воно зупинило тебе близь черешні в саду, 

Щоб художньо розгледіти в ягоді Місяця серп

І, привівши мистецтво й свої почуття до ладу –

Змалювати з любові, та з ягоди й Місяця герб!


КОХАННЯ

Зелену постелю трави лугової

Зіркова габа на всю ніч застелила!

І Місяць в руках з тятивою, як воїн, 

І ніч нас своєю фатою накрила!

І радість, і біль попросились до хати –

Вони, як дві подруги – в душах сусіди!

То плакала радість, то болем сміялась –

Не встигли за ними хоча б подрімати!

Але в нас на них вже немає обіди, –

Бо серце й душа почуттями буяли!...

…Так швидко скінчились нічні ритуали:

І радість, і біль сперечалися лунко;

Зелену постелю зірки прибирали;

А Місяць – збирав у траві поцілунки!


ЄДИНА

У центрі мого кругозору ялинка буяє –

І вічно зелена, і пахне, як завжди, тобою!

У ній я тебе розпізнав – ми під нею гуляєм!

Навчає вона – у коханні обходити збої, 

Й тебе відрізняти від інших завжди, як єдину!

Неначе коріння, так ноги сплелись в ту годину, 

Два тіла, мов стовбури, злиплись смолою любові

І пальці вп’ялися в тіла, як ті голки ялинки –

Заоблачні страсті в ялинках – збагнули обоє!

І знов ти для мене така ж неповторна билинка –

Тебе не зрівняти ні з ким – ти в цім світі єдина!

У тебе всі чари потрібні в коханні людині!


СТАВОК ЖИТТЯ

Ставок. Освідчення на греблі…

У воду Місяць впав – потух!

Твої цілую руки теплі –

Читаю в них душі статут!

І ти цілуєш ніжно, смачно –

Дух тіла у полон взяв нас!

Мов повінь почуття йдуть значно –

Брунькується в серцях весна!...

…Збагнули став життя обоє –

З’єднали долі біля верб!

Для нас кохання – гімн любові, 

Любов для нас – кохання герб!


ЛЮБЕ ПУТО КОХАННЯ

Душа любові – це коханий і кохана.

Вони пов’язані коханням – любим путом.

Одна на двох їм небесами доля дана –

Для них співають пісню про червону руту!

Кохання – це святий амур душі, і серця.

І світло блискавки, і звуки грому в тілі!

Це Господа і сатани одвічні Герці –

Бої за лихо, чи за добродійні цілі!

З тобою ми жили у радості пізнання, 

Що нам давалося, як Божий дар, щоднини!

І щастям нам було сягти вершин кохання

В саду – під прапором червоної калини!


КОХАННЯ ДЕРЖАВА

Кохання з тобою у нас – незалежна держава!

Хоч в неї для нього немає ще чинних законів, 

Та нас все життя у в’язниці любові держала!

Немає у неї сердечних й душевних кордонів, 

Лиш має свій герб, гімн, статут і печатку любові!

Ознаки держави кохання, як силу, – цінуєм

І завжди, і всюди пишаємось ними обоє, –

Як символи, в нашім коханні ми щиро шануєм!

Ми волю своїм почуттям даємо лиш у згоді –

Ти тільки в обіймах моїх від цілунків дрижала!

Лише ми тоді відчуваєм себе на свободі, 

Коли нас в полон забирає кохання держава!


СТАТУТ КОХАННЯ

Я рідко тобі дарував васильки польові –

Їх колір вже був у твоїх, мов небесних очах.

Вручав я лиш серця троянди, як квіти живі –

Вони пломеніли в душі, як любові свіча, 

З якої вже інфрачервоний* промінчик пахтів –

Ти цю теплоту відчувала в обіймах моїх.

Тебе ж я сприймати, як квітку духмяну, хотів, 

Щоб ти зігрівала теплом біострумів своїх.

Я рідко тобі говорив найтепліші слова –

Устам заважали цілунки – несли теплоту!

Права та обов’язки – мова в коханні нова!

Промова мого почуття, це – кохання статут!

*Інфрачервоний промінь – іде теплом із тіла людини.


ЛЮБОВІ ПЕЧАТКА

Ти думи свої спрямувала у далеч надії –

Уявно у ній розглядаєш кохання зіркове, 

Сердечно сприймаєш любові зіркової дії –

І нас завіряєш – її почуття є зразкове!..

…На тебе дивилась очима зірок безкінечність –

Тебе розглядала, як вічний кохання початок, 

Як вічну супутницю в далі ведучу сердечність –

Для неї ж була ти – одвічна любові печатка.


ЗУСТРІЧ – НАЧЕ СВЯТО

На зустріч мчусь – мене ти ждала коло хати, –

Щоб про любов у мріях думку колихати!

Замети снігові – хіба нам перешкода, 

Закоханим хороша будь-яка погода!...

…В обіймах тепло нам – не хочеться в хатину!

Щасливі сидимо на лавці біля тину.

Буран співа, гуляє з ним метіль – завія…

Мов срібло, сніг виблискує на теплих віях…

Хурделить хай! Ми будем довго ще гуляти, 

Бо зустріч в будь-яку погоду – наше свято!


БІЛЯ КРИНИЦІ

Тебе, карооку, стрічав край села –

Були в нас побачення біля криниці…

До неї Дорога Кохання вела –

Попити любові святої водиці.

І зорі пірнали – хотіли води, 

І Місяць напитися інколи ходить!

Приходимо вечором часто сюди, 

Бо з неї джерельце любові виходить…

…Під ранок хмаринки до купи збивались

І Місяця зорі в дугу вже зігнули.

Ми з уст почуття, як свят-воду спивали…

В джерельній любові – ми ніби тонули!


В ЛІСІ ТЕМНОТИ

Розставляє вже сіті у лісі мисливиця ніч…

Всі звірята злякалися, в поле тікають – за ліс, 

Та лиш Місяць, як лис той, на дерево в лісі заліз…

Їх рятуючи, ранок для них посила позивні.

Ми ж у лісі тоді ще не зовсім були, як святі, 

А закохані просто – наш стан не сприймав темноти!

Весь час в колі турбот ми сіяли, немов золоті, 

І довірливий промінь любові нам завжди світив!

Бо крім тебе й до тебе не був я в обіймах жінок, 

Бо лиш образ твоєї любові – є образ зорі!

Бо в тім лісі, в коханні я тільки тобою горів –

Ти у нашій любові була – із веселки вінок!


СОЛОВ’ЇНИЙ ГОЛОС

Пішли на прогулку вечірню у парк ми з тобою, 

Мов пісня весняна лунала розмова твоя…

З твоїх уст, мов бархатні звуки злітали юрбою –

Була їх мелодія кращою ніж солов’я!

У ній солов’їно лунали бажання твої, –

Як щось говорила – гойдалися, наче на релях!

Я слухав тебе й підслухали тебе солов’ї –

Твій голос (вірніш імітація) був у їх трелях!


ВОГНИЩЕ

Як дрова без жару, як тіло без крові –

Так серце – без збуджень, душа – без любові!

Мене закликають, мов темрява, брови

Побути з тобою у світлому слові, 

Щоб мову твою солов’їну почути, 

Уста обпекти об вогонь поцілунку, 

У душу запавши – у серці побути, –

Як радісно й сяйно, співучо і лунко!

Оселя твоя… Ти чекала на мене.

Мов дрова, – мої почуття розгорались…

Гойдалося вогнище, наче знамено, –

Під ним ми до самого ранку кохались!»


– Блюдо поезії дійсно переповнене десертом любові та кохання. Я в емоційному захваті, – сказав Микола і поцілував їй руку.

– Я такої ж думки – сказав Олександр, обняв і поцілував.

– Я приєднуюся до хлопців. Кожен вірш – скарбниця поетичного образу та думки, – сказала Василина і поцілувала в щічку.

– Ви ж не забувайте скоро п’ятнадцяте січня. Мусимо їхати в Колумбійський Інститут Нью-Йорку на Міжнародний симпозіум, в якому відбудеться обговорення на тему: «Філософія та еволюція Вселеної», – сказала Василина, глянувши на Олександра, а потім на Сніжану. – треба ж готуватися, – застерегла вона.

– Дійсно, – сказав Микола. – Треба заздалегідь взяти квитки на літак до Нью-Йорку. Заказати готель я вже не кажу про наші тексти обговорення:«Філософія та еволюція Вселеної».

– Кожен із нас так захопився роботою, що могли б і прозівати, – сказав Олександр.

– Василино, подзвони Перові Микитовичу, щоб він через Інтернет заказав нам готель Хілтон Йорк, що на вулиці Таймс-Сквер. А ти, Олександре, завтра зранку поїдеш в аеропорт Бориспіль за квитками, – сказав Микола. – Ти, Василино, нам своєчасно нагадала. Молодець. Адже сьогодні вже десяте січня.

– Не переживай, Миколо, ще встигаєте, – заспокоїла Сніжана.

В лабораторії пролунав телефонний дзвінок. Слухавку взяла Василина.

– Я слухаю тебе, Петре Микитовичу. Ти вже заказав готель. Молодець Приходь.

– Що він сказав? – запитала Сніжана.

– Каже заказав готель, буде йти додому зайде і розповість.

– Треба з ним поговорити на тему пошуку в Міжпланетному Інтернеті цікавих передач на наукову тематику пов’язану з Вищим Розумом, з Душею Вселеної та з еволюцією всієї Вселеної, – сказала Сніжана.

– Дійсно. Так би у вихідні дивилися б, – підтримала Василина.

Микола та Олександр обговорювали вже свій пошук у клітинах мозку молекул реплікації та репарації та їх втілення у клітини резервної частини мозку. Вони прийшли до такої думки, що для проведення такого пошуку в належних умовах треба удосконалити їхнє спеціалізоване комп’ютерне устаткування, та створити спеціалізовані прилади та устрої для проникнення в мозок.

В лабораторію зайшов Петро Микитович.

– Петре, ти повинен із сьогоднішнього дня робити пошук в Міжпланетному Інтернеті цікавих передач на наукову тематику пов’язану з Вищим Розумом, з Душею Вселеної та з еволюцією Вселеної, – сказала Сніжана

– Я вже й сам про це думав. На ці вихідні підшукаю.

– Давай розповідай, – з нетерпінням звернулася Василина.

– Замовлення прийнято. Для тебе Василино окремий номер з усіма видами послуг: ванна, телевізор, Інтернет, – повідомив Петро Микитович. – А для нас із Олександром та Миколою номер на трьох.

– Яка оплата за проживання? – запросив Микола.

– Чотириста два долари за сутки.

– Всього вісімсот чотири долари – нічого собі! – підвела сумні підсумки Сніжана.

– Це ж я думаю за рахунок нашого заводу, – заспокоїв Микола. – Досить на цю тему. Сніжано давай на тему кохання. Та підемо додому, – попросив Микола.

–Я прочитаю. Тільки гляди, щоб таке у Нью-Йорку з тобою не трапилося, – жартома усміхаючись сказала Сніжана і стала читати по пам`яті такий вірш:

У ВІДРЯДЖЕННІ

Двоє у відрядженні зустрілись, 

Тепло подивились в очі.., 

Сонце їх автографом зігріло, 

В ноги їм стелились площі...

Хто ж вони, закохані раптово?!

Може запита наївний...

Серце ж не питає про змістовність –

Серцю почуття дай гімном!

– Сподобався. Щиро дякую за доречний вірш і за твоє, Сніжано, застереження, – сказав Микола

– Гарний. Тож гляди, щоб цей вірш був не про тебе, – жартуючи сказала Василина.

– Його застерігаєте, а чому б і мене не застерегти, – усміхаючись наважився сказати Олександр, дивлячись в уже ревниві очі Сніжани.

– Підожди. Прийдемо додому я тебе застережу, – усміхаючись сказала Сніжана.

Всі весело посміялися над такими застереженнями і пішли додому.

м.Дніпропетровськ 24 12 2014 – 09.01 2015
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 5, том 3)
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (глава 7, том 3)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
На грані живого і мертвого (Том III)
11.03.2015
На грані живого і мертвого - ШТУЧНАЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДИНИ (глава 1, том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 4, том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 6, том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 8, том 3)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 53  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +6
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +48
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2011 © Закохана
03.12.2011 © Т.Белімова
17.03.2014 © Тая
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди