Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.03.2015 16:53Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

глава м8 том 3

сила - це розум

Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.03.2015 / 28380

В науковій лабораторії знову наступила тишина. Кожен, прийшовши на роботу став займатися своєю любимою справою.

До Василини Григорівни прийшло філософське осяяння, яке навіяло різні філософські мрії про Вищий Розум, Вищу Душу, Вселену і її постійну еволюцію.

Василина Григорівна сівши за свій любимий ноутбук стала писати філософський нарис навіяний осяянням на тему «Сила – це Вищий Розум Вселеної» за таким змістом: «Вищий Розум створений еволюційним шляхом – синтезом духовних атомних молекул при відповідній температурі та тиску в ефірному автоклаві Вселеної. В якому завжди відбуваються реакції: фізичні, хімічні, електричні, магнетичні, звукові, світлові, барометричні, духовні та силові. Під керівництвом Вищого Розума та наглядом Вищої Душі Вселеної такі реакції синтеза сотворили різні фізичні і духовні матерії і все живе в тому числі і людину.

Не буває: як дима без вогня, так інформації без фактів істини, або артефактів, які створюються Вищим Розумом із фізичної та духовної матерії. І створюються завжди звичайно ж не без участі енергії – тобто сили, дію якої направляє Вищий Розум. Він дав і людині теж необхідний для її існування у житті розум, силу та енергію, щоб вона теж уміло використовувала їх у своїх діях, шукаючи істину.

Сила є фізична, якою володіє людина коли щось робить і є сила розуму – духовна сила і там де не справляється фізична сила людини далі спрацьовує сила розуму – духовна. Розум видумав підйомні механізми, давши їм фізичну силу. На планеті Земля існує артефакт – це залишок стіни від невідомої споруди. Ця стіна викладена із різних плит, серед яких лежить і сама найбільша із них плита, вагу якої не може підняти ні один сучасний механізм. Ось ще приклади, секрет тягучого скла, яке будучи підвішене за один кінець на протязі 20 годин під власною вагою витягувалося в тоненьку нитку. Або вигнанцем принесену в Рим скляну чашку, яку він жбурнув на мармурну підлогу. Вона не розсипалась, а тільки при падінні отримала невеличку вм’ятину, яку тут же легко виправили молотком. Такі скляні чаші в Самарканді в деяких Тібетських монастирях існують і сьогодні. Бі-льше того, живуть люди, які уміють їх робити.

Ці приклади говорять про те, що тоді розум людини даний їй Вищим Розумом був більше еволюційно розвинутий ніж тепер, а це говорить про те, що то була цивілізація, яка невідомо коли перестала існувати так же як Лімурія та Атлантида. А те, що й досі живуть такі феномени в Самарканді в Тібетських монастирях говорить про те, що еволюція минулої цивілізації, достигши своєї максимальної точки розвитка пішла на спад і в генах передалася нащадкам, тобто нашій цивілізації.

Є феномени, яким Вищий Розум дав частку свого розума. І після цього вони стали цю частку використовувати як свою фізичну силу, впливаючу на фізичні матерії. Коли розум людини, маючи фізико-хімічну інформацію про стан фізичної матерії і, вплинувши на неї змінив цією інформацією цю фізичну матерію, то в даному випадку виходить, що розум застосував цю інформацію як свою фізичну силу. Таким феноменам в даному випадку Вищий Розум дав розум, який має свою силу, що впливає тільки на видиму фізичну матерію – в основному на техніку.

Є феномени, які володіють духовною силою свого розума. Таким феноменам Вищий Розум дав розум, який має свою силу, що впливає тільки на невидимі духовні матерії. Таку свою духовну силу розум людини стане використовувати через резервну частину мозку, коли вона стане задіяна свідомістю еволюційним шляхом. Адже основна функція резервної частини мозку людини – впливати на атоми та молекули, – приводити в дію духовну силу розуму та змінювати нею фізичний стан людини. Такими феноменами були і є сомнамбули – це люди, які знаходяться у стані великого душевного збудження, або творчого натхнення, або будучи у сплячому стані підіймаються в повітрі, або ходять в повітрі.

Що ж таке сомнамбулічний сон? Древні філософи визначили, що це є результат сильної магічної дії, причина якої є нервовий флюїд підкорений магії. І як виникає така магічна подія ніхто не знає. Але це істинний факт. Тому, що це здібність людини через резервну частину мозку своєю думкою управляти фізичною властивістю свого тіла. Древні філософи казали, що людська душа володіє дивовижною таємною силою. І той, хто вже володіє такою силою зможе досягти любих бажаних висот.

Коли людина існує в стані сомнамбулізму вона визиває появлення нових здібностей, таких як ясновидіння, інтуїція. Людина – сомнамбул у фізичному плані відносно її тіла не відчуває біль, рухається в сплячому стані та підіймається у повітрі, а в духовному плані – її пам`ять стає чіткішою, із закритими очима може точно визначити назву предмета та його колір, передбачає заздалегідь різні події.

Стан фізичного тіла людини залежить від впливу нашої сили волі та сили духа тобто від духовної сили розуму наділеного людині Вищим Розумом. Добре керуюча сила волі та сила духу може творити чудеса. Адже у випадках левітації такі чудеса вже існують. В людині залежно від її фізичного стану відбувається переміна її електрично-магнітної полярності на полярність Землі і тоді полярність людини по відношенню до Землі переходить у відштовхувальну дію. На цей час для неї земного тяжіння та електрично-магнітного тяжіння не існує. І людина буде підійматися в повітрі доти аж доки відштовхуюча сила не вичерпається. Вишина при левітації залежить від здатності людини заряджати тіло електричним струмом однакової із Землею полярності, адже матерії однакової полярності відштовхуються.

Старинні повір’я Палестини кажуть що не всі історичні свитки і рукописи були спалені в 389 році Цезарем.

Так може статися, що частина наукової інформації про левітацію згоріла. Можливо ще тоді вже були відомі властивості нервового флюїду за рахунок якого відбувалися такі події з людиною – сомнамбулом.

Древні філософи всіх часів, накопичивши досвід на протязі семи десяти тисяч років із своєї праці стверджували, що вже існувала крилата Раса, що спочатку тіло людини наполовину було ефірним, а перед падінням людство вільно і легко спілкувалося з невидимою Вселеною. І тільки з часу падіння людина втратила такий дар. Древні легенди навчають нас, що до Адама і Єви жило багато людських Рас, які жили і погасали, змінюючи одна другу по черзі.

Адже, читаючи Платона він теж був такої думки. Він описав стан, в якому знаходилася людина і, в якому стані вона була до і після того коли вона загубила крила, коли вона жила серед богів і сама була богом в повітряному мирі. Можливо Платон мав на увазі людину – сомнамбула. А із самих древніх часів релігійні філософи вчили, що вся Вселена була наповнена божественними та духовними істотами різних Рас. Із однієї з цих Рас еволюційним шляхом в течії буття розвивалася людина.

В повір’ях та легендах різних племен описуються більш ранні творіння еволюції ніж наша нинішня Раса. В них говориться, що ці духовні істоти володіли майже необмеженими знаннями, а їх відвага та хоробрість навіть загрожувала бунтом проти Великого Головного Духу. І він за це, наказавши, заключив їх у видимі фізичні тіла та обмежив тілесними почуттями.

Древні філософи та вчені ділили безкінечні періоди існування людства на цикли еволюції, в течії яких людство поступово доходило до кульмінаційного пункту височайшої цивілізації, а потім поступово опускалося в огидне варварство.

До яких висот людська Раса в своєму просуванні декілька разів доходила про це можна туманно догадуватися по тим дивовижним пам`ятникам старини, які ще видні, та по описанням Геродота про інші чудеса, від яких вже не залишилося і сліду. Навіть при його житті гігантські споруди багатьох пірамід і на весь світ прославлених храмів представляли собою тільки масу розвалин, зруйнованих безжальною рукою часа.

А про значимі та високі досягнення цивілізації в древніх епохах можемо судити по історії описування епох, коли мистецтво та наука то розвивалися, то затухали. Не так давно в розкопках Маріет-Бея у підніжжя піраміди були виявлені дерев’яні статуетки, які свідчать про те, що набагато раніше перших династій Єгипту єгиптяни вже мали такі статуетки, в яких краса їх голови, прикрашеної очима із дорогоцінних каменів і мідними віями, була неперевершеною.

Доктор Шліман, проживаючий в Єгипті – ентузіаст-еллініст виявив у своїх недавніх розкопках Трої чисельні докази тих самих переходів еволюції від варварства до цивілізації і знову від цивілізації до варварства.

Виходячи з цього можна допустити таку гіпотезу, що допотопні цивілізації дальше нас пройшли в деяких науках та в мистецтві, але інформація про їхні досягнення не повністю збереглася. Ця гіпотеза має бути обґрунтована, як і всі інші, аж доти, доки не появиться інша з протилежним і руйнуючим доказом.

Можливо наш еволюційний цикл почався порівняно недавно і можливо не охоплює все людство в один і той же час? Прикладом такого припущення є бродячі індійці Америки, в розвитку яких тільки закінчується кам’яний вік. Таким чином не раз сучасним вченим приходиться нехотя підтверджувати древні посвідчення.

Відкриття сучасної науки не заперечують древнім повір’ям, які при-

писують неймовірну древність нашій Расі. На протязі недавніх послідніх років геологи, які говорили, що існування появи людини можливо простежити тільки до третинного періоду, знайшли після цього інші докази. Виявилося, що існування людини можна було вже простежити за 250000 років до періоду європейського обледеніння, що стверджують древні філософи. Знову ж таки подальший шаг в цьому напрямку – по дослідженню та виявленню років виникнення людської Раси іще не зроблено. Сучасна наука зайшла в тупик і чекає подальших доказів. На жаль ні в геології, ні в археологія до сіх пір вчені не можуть по окремим артефактам установити повний скелет потрійної людини: фізичної, інтелектуальної та духовної. Знаряддя людини, якими вона користувалася в своєму побуті, стають грубішими по мірі все глибшого проникнення геологами в земні надра. В наслідок їх грубості наука геологія цю грубість сприймає як доказ того: чим ближче наука просувається до істини походження людини, тим більше людина була звіроподібною. Дивовижна логіка! Хіба відкриття печерних останків доказує, що в той же самий час не могло бути високоцивілізованих людських Рас? Коли нині існуюче людське населення Землі зникне і потім археологи якоїсь майбутньої раси в далекому прийдешньому відкопають знаряддя одного із індійських племен, то чи будуть вони праві зробивши висновок по цим знаряддям, що людство Землі в дев’ятнадцятому віці тільки почало виходити із кам’яного віку?.

Фізіологія, подібно всьому в цьому світі постійної еволюції теж підвергається циклічному оберту. І тому може так статися, що ту еволюцію, яка тільки що почала виходити із присмерку нижньої частини дуги еволюційного кола визначають її як ту, що на самій вищій частині дуги еволюційного кола. Таке визначення сучасної науки складається тільки по одній причині – відсутність достовірної інформації за всі цикли еволюції з початку існування людини.

І якщо наука має такі дані, що Великий Круг становить 4.320.000. років, то хто може сказати скільки ж таких Великих Кругів – років існує Вселена? Хіба можливо через таку бездну років сказати коли і як появилася людина і з якого часу вона еволюціонує? Ніхто не скаже. От і приходиться науковцям та філософам ламати голови. І якщо наша планета проіснує без природних та політичних катаклізмів ще такий Великий Круг та буде збережена існуюча інформація про еволюцію нашого Четвертого Кругу, тільки тоді в порівнянні можна буде взнати, що таке левітація і хто така люди-на-сомнамбул.

Інформація древності священних служителів – це резюме всіх наук була великою тайною. Нею володіли тільки посвячені. Посвячені храму вибирали Верховну Раду і її голову. Голова був хранителем таємної інформації. Тільки він міг її викладати в присутності посвячених третьої і вищої ступені. І якщо хто-небудь із посвячених відкривав профану хоч би оду, навіть не значиму із довірених йому істин, його карали на смерть. І карали на смерть того хто отримав таку інформацію з його уст.

Як же тоді у всіх народів віра про загробне життя могла вистояти на протязі безкінечних віків,якщо людям, як цивілізованим, так і дикунам, не давалася наочна інформація? Чи не являється саме існування такої віри свідоцтвом того, що і древній філософ і дикун були вимушені признавати те, про що їм говорили їх інтуїтивні почуття?

Таку віру можна розглянути з точки зору ефіра та душі. Адже в ефірі відображається вся інформація з незапам’ятних часів про всю,як духовну так і фізичну діяльність у Всесвіті, в тому числі і людини, а душа людини з ефіру зчитує потрібну їй інформацію. От же душа людини зчитала з ефіру інформацію про загробне життя і втілила в почуття людини віру про загробне життя.

Величезні філософи Греції і Риму дивилися на такі явища, як на доказані факти. Вони розрізняли та розпізнавали їх по категоріях: Манас, Аніма і Умбра. Манас після смерті людини спускався в підземний світ. Аніма, або чистий дух підіймався на небеса. Умбра скитався коло своєї могили, так як ним володіло матеріальне захоплення.

Фізична наука уже досягла своєї дослідної межі, а догматичне богослов’я узріло висохлі джерела своєї наснаги. І якщо це ними не буде помічено, то все рівно настане той час коли населення нашої планети отримає докази того, що тільки древні релігії були в гармонії з природою, а наука охвачувала всю природу, що Індія була колискою людства. Індія була alma mater не тільки цивілізації, мистецтва та наук, а і всіх великих релігій древності, в тому числі іудаїзму та християнства.

Хто знає можливості майбутнього Індії? Ніхто! Тільки прийдешні цикли еволюції можуть дати повний доказ того, що якщо вірити в древні легенди, то духи приходили до людини, розкриваючи таємниці Вселеної.

Еволюція циклів фізичного світу згідно древньої доктрини супроводжується еволюцією таких же циклів духовного світу. Історична інформація говорить нам про те, як великі царства та імперії після досягнення кульмінаційного злету свого розвитку знову занепадали. Історія розділила життя людства на Золотий, Срібний, Мідний Та Залізний віки. А в мистецтві після віку творчої наснаги та підсвідомої творчості наступає вік свідомого критиканства.

Сама історія людства і всі великі особи, подібні гігантам, які височіють в історії людства, такі як Будда та Ісус в духовній області еволюції та Олександр Македонський і Наполеон у фізичній області еволюції – це є тільки відображення людських типів, існуючих десятки тисяч років тому в попередніх епохах.

Як мерехтлива зірка неба, що на невимірній відстані висне над нашими головами, відображується в тихій воді озера, так і образи людей древніх віків охоплені оком історії в циклах еволюційного буття відобразилися в ефірному флюїді. Таку інформацію отримує людина розумом, яким наділив її Вищий Розум Вселеної».

Василина Григорівна закінчивши писати нарис побачила, що Микола Антонович, Олександр Андрійович та Сніжана Вікторівна у своїй зарядці виконують зміїну позу по системі Йогів.

– Ти, Василина, що теж закінчила свою любиму справу, тоді принд-

нуйся до нас та поговоримо бо ми не розмовляли щоб не порушити тишу – сказала Сніжана Вікторівна.

Василина Григорівна теж стала робити зарядку разом з ними.

– Закінчимо вправу зміїної пози і будемо читати твій, Василина, філософський нарис і послухаємо вірші Сніжани та підемо додому, бо вже кінець робочого дня час тому закінчився, – сказав Микола Антонович.

Закінчивши заряду вони по традиції сіли на диван і Микола Антонович Став читати нарис. Всі уважно слухали і часто в коментаріях говорили свою похвальну думку.

– Почувши написане, я зрозуміла чому я можу писати вірші а ви робите наукові та філософські відкриття, а тому, що Вищий Розум дав нашому з вами розуму те, що йому належало і наш розум все це зумів використати, – сказала Сніжана Вікторівна. – Прекрасний нарис, – похвалила вона.

– Ти, Сніжана, вірно мислиш, – сказав Микола Антонович.

–Я вашу думку теж підтримую, – сказав Олександр Андрійович. – А тепер моя, Снігова королева, читай вірші та підемо додому, – додав він.

Сніжана стала читати такі вірші:

БЕЗКРИЛА ДУША

Душа літає аж до Бога, 

Витає скрізь у білім світі.

Вона, безкрила, а з порога

Злітає, ніби рвійний вітер, 

Приносить в мозок нам прозріння, 

Коли буває десь без тіла.

Вона – безкриле мерехтіння, 

До всього в світі має діло.

Душа у тіло дасть бадьорість

І мозок стане сильний духом, 

Співа душа тобі на користь!

Кричить душа, – коли скрізь глухо!

Як сильний дух – клекоче роздум, 

Як плаче дух – лиха година ...

... Душа і тіло та ще розум –

Оце і є сама людина!


МАТРИЦЯ РОЗУМА

О, матрице розума, - пам’ять комп’ютерних мрій!

Ти множитись вмієш й рости самостійно, 

Структури складні генеруючи, - ніби живі, -

Які щось нове інформують постійно

У створенні ними для розума штучних ідей, -

Які народились в технічній системі, -

В яку все живе підсвідомо, мов з космосу, йде, -

Із біологічної, взявши лиш теми!

О, розуме Всесвіта, - мозка чарунки живі!

Які ще субстанції людство відкриє?!

Чи довго ми будем котити в повітрі свій віз, 

Чи, мо, ’ подаруєш нам розума крила!


О, ПАЛИВО МРІЙ!

Немов реактивна тяга долонь

Вві сні підіймає думку пророче…

І мчить із сопла моїх мрій вогонь, 

Він хоче згоріти паливом творчим, 

Що йде із його небесних очей, 

Щоб бачити ними у дзеркалі ночі

Відбиток слідів безсонних ночей, 

Якими не раз розшукував зодчість...

О, паливо мрій моє голубе, 

Чи зможеш сягнути в гони космічні –

Зійти із орбіти сну до небес, 

Щоб в долі моїй проснулася вічність!


– От, що значить твій, Сніжана, розум здатний творити таку філософську поезію, – сказав Микола Антонович. – Твої і Василини думки тотожні. А вірші – кращих не придумаєш, – додав він. 

– Ми почули хороші твори двох філософів: Василину як філософа-прозаїка, а тебе, Сніжана, як філософа-поета, – сказав Олександр Андрійович.

– Чудові образи і визивають на глибоку роздуми, – сказала Василина Григорівна. – А тепер можні йти і додому, – додала вона.

22.01.2015

м.Дніпропетровськ 24 12 2014 – 09.01 2015
11.03.2015 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 7, том 3) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 11.03.2015 Проза / Роман
На граніживого і мертвого (Глава 5, том 3) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
19.06.2018 © Наталія Старченко / Оповідання
Зовсім трішечки
19.06.2018 © Анатолій Валевський / Казка
02_ Чарівна яблуня (Частина №2)
19.06.2018 © Анатолій Валевський / Казка
02_ Чарівна яблуня (Частина №1)
19.06.2018 © Панченко Вадим / Мініатюра
Фламінгові крила
16.06.2018 © Наталія Старченко / Оповідання
Маленька історія із життя першокурсниці
На грані живого і мертвого (Том III)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 3 том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 6 том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава м8 том 3)
11.03.2015
На грані живого і мертвого (глава 10 том 3)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 74  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
19.06.2018 © Суворий
Чехословаччина в лабетах Москви (квітень 1938)
18.06.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Розвиток мови — ознака її життя
18.06.2018 © Суворий
Смерть убивці Симона Петлюри (березень 1938)
17.06.2018 © Суворий
Кінець українізації: російська мова з другого класу (1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
27.11.2014 © Серго Сокольник
16.06.2018 © Наталія Старченко
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди