Ні вчителі, ні родичі, ні гості...
Ні вчителі, ні родичі ні гості,
Ані зима, ні холод, навіть сніг –
Мене змінили музика і простір,
І хтозна, мабуть, чи у кращий бік.
Якась немовби замкнена і квола,
І про кохання не пишу. Хоча
Тепер кричу за силу і за волю –
Ламати все, рубати все з плеча.
Сама ж,
Чи світом стомлена, чи грипом,
Керуюсь плином не своїх бажань,
Ламаюся в гілках стереотипів,
І ледве зуби зціплюю від ран.
Гаразд, нехай.
Змінилася. Зігнала
Усі думки. Затерла всі слова.
Але в мені й нових тепер чимало.
Пробачте, люди. Я й тепер жива.
