Маріанна Не моє...
Не моє. Не моє.
Розлетілося шматтям до долу.
Всі слова і гадки
Впали геть від побитих колін.
Де ти є? Де я є?
У горнилі незримого бою.
Віддалилося все,
Що колись було голосом рим.
І тепер як німа.
Не згадати омани колишні.
Як згоріло до тла
Сподівання із кольором сну.
28.04.2015 11:55 Олена Лоза => © |
 Вірш видається незакінченим. Так буває...І в житті також... |
28.04.2015 00:42 Тетяна Чорновіл => © |
 Я згодна щодо оптимізації фіналу! :))) |
27.04.2015 08:43 Тетяна Белімова => © |
 Пані Маріанно, мені ніби трохи недописане. Мені здається, що фінал буде більш оптимістичним, правда ж? )) |