Оксамит Гроза
Є мить між землею і небом..,
Відірвата хмара від гурту.
Завмерла в чеканні природа,
Відкритість.., відвертість-інтимна.
Хвилею грім прямо в душу,
Блискавка в серце-не страшно!
В кожній краплині-цілунок..,
Гроза!!!-переливами пташно.
Тонким почуттям у шаленість,
В доповнення вітер надії.
Гроза!!!-чистим, свіжим, безмежним..,
В закінчення-сонячні мрії...
09.05.2015 14:29 Люлька Ніна => © |
 Тільки щира, добра і романтична людина може так писати. Це все притаманне Вам, пані Оксамит. Як у нас кажуть на Буковині: " Я уже повеснувала". Висадила росаду і чекаю сходів всього, що посадила. Яке щастя бачити, як сходить і народжується життя. Дай, Боже, щоб наш хліборобський народ тішився від сходів і врожаїв, щоб у нашу українську хату не заходили туга і жалоба, щоб якнайшвидше закінчилась ця безглузда війна. Всього Вам найкращого від щирого серця. |
09.05.2015 10:40 Світлана Рачинська => © |
 Мені сподобалося порівнняння вітру з надією... Свіжо так і дуже промовисто... |
09.05.2015 08:06 Тетяна Белімова => © |
 Гроза - одна з улюблених тем поетів-романтиків. А у Вас вийшло віднайти свій поетичний кут бачення)) |