А що слова?
А що тобі усі мої слова,
Коли вони були уже чиїмись?
Несказані у серці причаїлись –
І крає здогад тиша вікова…
І не зірветься з вуст моїх «люблю»:
Умить зів’яне ця тендітна квітка.
Любов - святА /не стерпить зайвих свідків/,
Інакше – прирівняється нулю.
Гойдає нас мовчання у човні,
І навкруги – життя безкрайнє море.
А ми дев’ятий вал його поборем!
Поглянь, як сходить сонце у мені!
А навкруги світанки росяні,
І ночі довгі – почуттям упору…
А що слова? Я просто буду поруч…
Крилом… пером… на долі полотні…
