Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
26.08.2015 06:55Нарис
Про любов  Про Батьківщину  Про Україну  
40100
Без обмежень
© Олекса Т

Чужина

На чужій стороні Вітчизна удвічі миліша
Олекса Т
Опубліковано 26.08.2015 / 30706

Вже по приземленню в Амстердамі я відчув себе самотньо. Так, як багато років тому в рідному Києві. Ні, зараз не було такої безпорадної прірви у погляді в майбутнє, як минулого разу. Але нічого в цьому європейському місті мене вже не цікавило. Я жив минулим. Не таким вже й далеким, так би сказати новоспеченим, яке почалось кілька годин тому у Борисполі.

Я ходив по старому місті, їздив на екскурсійному пароплаві, щось говорив своїй жінці, щось їв. Все як в нереальності. Ніби у водолазному костюмі занурений в океанські глибини. Навколо все чемно та пристойно. Зір без емоцій фіксував все, не заносячи інформацію до пам`яті. Стемніло. Ми дістались готелю. Завтра вилітаємо до Канади.

Ну от і дома. Ні, не дома. Зникло це відчуття. Зовсім. Все те саме — дім вулиці, люди. Що є не так? Може втрата роботи подіяла? Здається ні, бо зовсім не обходить чи є вона, чи ні. Відвик від звичного життя за місяць відсутності? Знову ні. Роблю все як і раніше. Автоматично.

Ну, нарешті з`явились якісь емоції. Знову почались контакти зі знайомими. Якась закрутилась дія. Днями сиджу біля комп`ютера та розглядаю фото. Це Київ, це Львів, це Стрий. Обличчя моїх друзів, яких не бачив дуже довгий час, так само відверто посміхаються мені. Я починаю жити, дихати, відчуваю рух і посміхаюсь. Слухаю пісні, дивлюсь українські програми і серце знову наповнюється життям.

Уривається знову. Все механічно рухається. Що сталося? - питають знайомі. Як з`їздили? Я майже не думаючи відповідаю: “Хочу додому.” Так! Дійсно - ДОДОМУ. В святу нашу Київську Русь. Господи, який же величний мій любий Київ. Як я не помічав раніше? Який ти красень! В голові кожен день крутяться згадки про Україну. І я вперше за довгий час плачу. Ні, не з розпачу, не з горя. З радості! Я знаю, як мені жити і де помирати! Я й не думав, що так сильно люблю свою Батьківщину. Як я розумію великого нашого Тараса! Я почав ходу додому, перші кроки. Але я впевнений - я протопчу цю стежку. І повернуться ДОДОМУ найкращі сини і доні. Серце переповнене любов`ю!

Дурний, що ти там забув? Там погано, нема грошей - кажуть мені українці діаспори і мої знайомі. Ну і що? - відповідаю. Там є життя, там народжується зоря. Там люди вільні! Я відчуваю тепло їхніх сердець. Я хочу бути часткою свого народу не тут, у “пластиковім раю”, а там де ями на дорогах та безліч бездомних псів і далеко не кожний з людей ситий. Дурний, ми тебе не розуміємо — кажуть мені. Я знову став дурнем, якого не розуміють ті, “хто вміє жити”! Дякую тобі Боже мій милосердний, що повернув мене до життя та показав вірний шлях!

Я знову з посмішкою дивлюся на екран і в сто перший раз передивляюсь фото та відео з України. У мене знову з`явились бажання: хочу побачити зорі над Дніпром, хочу почути пісні над ставком у селі. І ще деякі “дурні, нікому не потрібні речі” навантажують мій мозок.

“Треба піти до церкви, подякувати Богові, що відкрив очі. В неділю обов`язково піду“ - говорю собі.

Ну, от і неділя. Я в церкві. Людей чомусь більше, ніж звичайно. І тут все встає на свої місця. Приїхав митрополит з самого Вінніпегу. Прийшли ті, хто ніколи не ходив. Діаспора! Молюся, слухаю службу. Дійсно, митрополит добре говорить. Про мою Батьківщину! Про Україну! Я все забув і знову повернувся в Київ. Я стою поміж людей в Андріївський церкві серед людей, які мені посміхаються, читаю молитву і виходжу. Я хочу кричати: я дома, я серед своїх! І тут я повертаюсь до реалії.

Служба закінчилась, всі ідуть цілувати хрест. Я також. Але щось не так. І тут блискавка дістає мене. Я — ЧУЖИЙ. Так - чужий, чужий, чужий. Ні, мені не боляче від визнання хто я тут є. Дивно. Ні, я так і не став етно-канадцем, як люблять тут називати іммігрантів. Точніше україно-канадцем. Я лишився киянином, українцем! І вперше за сімнадцять років я насправді зрозумів, що таке ЧУЖИНА.

Серпень 2015, Калгарі, Канада

Калгарі, Канада Серпень 2015
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.12.2013 Проза / Есе
Потвора і діти
23.12.2015 Проза / Оповідання
Котобандерівець Гаврош
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Нарис Про Україну
02.12.2015 © Ольга Шнуренко
Затишний куточок в долині Карпат
26.08.2015
Чужина
12.07.2012 © Ярослава
Канон світового пролетаріату
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.6 (МАКС. 5) Голосів: 5 (4+0+1+0+0)
Переглядів: 111  Коментарів: 13
Тематика: Проза, Нарис
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.09.2015 16:30  МАК для © ... 

Так,розумію. 

 08.09.2015 03:23  © ... для МАК 

І вам дякую за те що лишилися українкою. Ви мене розумієте що я маю на увазі. 

 04.09.2015 00:15  МАК для © ... 

Ой,які знайомі переживання...І я не думала.що так люблю,і Тараса відчуваю серцем.Дякую. 

 27.08.2015 22:33  Світлана Нестерівськ... для © ... 

Ні, я в ніякому разі не засуджую))) Вибачте, якщо незрозуміло висловилася...

"Пусті слова" - це більше стосується мене, а не Вас - це означення періоду,Коли вже подумки наважуюсь на кардинальні зміни у моєму житті, а для практичного їх втілення потребую ще деякого часу: наприклад, бажання змінити місце роботи чи місто проживання)))

Звісно ваш твір - це просто розмірковування, а не прийняте рішення. Бо якщо рішення було б прийнято, Ви були б уже тут, в Україні... Проте так роздумувати можна й ціле життя, мрі...

 27.08.2015 09:34  © ... для Каранда Галина 

Мені зовсім не здалось що мене хтось засуджує. Я вам вдячний що ви всі відверто висловлюєте свої думки. 

 27.08.2015 00:46  Деркач Олександр для © ... 

Написано гарно 

 26.08.2015 23:02  © ... для Світлана Нестерівська Індіго Лана 

Нарис цей - монолог. Тобто розмова самого з собою. Міркування, так би мовити, про наступні кроки в тому вже недовгому часі що залишився. Можливо не тількі ці мої слова "пусті", можливо все моє життя "пусте" бо не таке як у більшості. Але це моє життя. І те чим я ділюсь не повинно подобатись всім, Бо навіть Ісус до сих пір не сприймається однозначно. А я всього лиш проста грішна людина.

 26.08.2015 22:41  Світлана Нестерівськ... для © ... 

Навіщо відкладати на потім те, що можна зробити вчора???!! Не люблю пустих слів 

 26.08.2015 21:13  Каранда Галина для © ... 

та я ж ні в якому разі не осуджую і не звинувачую... головне, щоб діти підтримали будь-яке Ваше рішення. 

 26.08.2015 20:30  © ... для Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ 

Дякую Микола за добрі слова. На жаль те, що читається більш за все я не можу розмістити на цьому ресурсі. Там ви більше б зрозуміли мене. Маю на увазі що спонукало мене на імміграцію та як я її сприймав з середини. Але обіцяю що скоро через стрім лайн канал на YouTube кожен бажаючий зможе і задати питання і послухати реальні речі з "іммігрантського раю". Взагалі я шукаю між людьми що нас поєднує а не роз`єднує 

 26.08.2015 20:17  © ... для Каранда Галина 

Дякую за відгуки. Звісно що сидіти в зручному кріслі та дивитись в телевізор "підтримуючи" Батьківщину раз у раз ковтаючи Львівське пиво дуже й дуже "патріотично". Цілком з вами згоден. В коментарі всього не скажеш. А діти? Діти повернуться. Але я їх туди привіз і я маю зробити все аби виправити це. Я і ніхто інший. І ще маю дещо зробити аби віддати борг своїй Батьківщині. Просто люди мого віку вже ні в якій країні нікому не потрібні. Я прекрасно це освідомлю. І ще хочу сказати що імміграція це не легка прогулянка за смачним хлібом.
Я не сперечаюсь і не виправдовуюсь. Просто мені приємно хоч віртуально поки що,,але бути дома. 

 26.08.2015 15:33  Микола Васильович СН... для © ... 

Шановний Олексо! Я для себе Вас відкрив нещодавно -- коли в одному з коментарів була згадка про Вас. Відтак я порився на сайті і побачив Ваші твори. Я їх поступово перечитаю. Можливо, я саме у них і знайду відповідь на запитання, що наразі мене цікавить найбільше: які емоції, які порухи душі, що саме з точки зору загального комфорту людини заспонукало Вас емігрувати (не важливо куди) вже тоді, коли в Україні більш-менш налагоджувалося життя?

Зичу Вам творчих успіхів, удач у буденному житті,здоров`я і бадьорості!

З повагою!

 26.08.2015 08:25  Каранда Галина для © ... 

любити на відстані завжди легше... Повертайтеся) а діти Ваші? вони ще українці чи вже канадці? за чим ностальгуватимуть вони?
а насправді мені приємно, коли хтось отак говорить про Україну... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
27.03.2012 © Микола Щасливий
29.08.2010 © Віта Демянюк
26.03.2012 © Піщук Катерина
17.04.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди