…розчиняюсь повільно…
На ніжних вустах її,
В кожній із тріщин, -
Солодке живе божевілля.
Я ним напуваюсь і
В зливі цілунків,
Немов розчиняюсь повільно.
Сповзаю вздовж тіла я
Хвилею меду,
Її захлинувшись дурманом.
Горять наші очі, як
Зорі-планети
В тумані, що над океаном.
І зойками чайки в ній
Дихання голос -
Відлуння жагучого шалу.
Пливемо в однім човні
Аж до вулканів -
До острова наших причалів.