Ранок
Я падаю пелюсткою жоржини
між твоїх пальців
ні мертвий ні живий
загублений у вранішній росі
піднесений лише на мить поривом вітру
надією
що все повернеться колись
роса і сльози
їх не розрізнити
і крапля первака така ж як піт
холодна і прозора
все вип’є день
безжально
до останку
не залишивши навіть спомин по тобі
