Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
04.01.2011 23:32Оповідання
Для дорослих  Про друзів  Про щастя  Про сучасність  Про життя  
00000
© Ангел

А може воно й на краще?...

- Та ну як?.. Море, як море... Нічого особливого! - держачи біля вуха дорогий телефон Кіра йшла широкою міською вулицею від аеропорту. Вона тягла за собою велику червону валізу, а в руках була маленька, того ж кольору, сумочка. Про чудовий відпочинок на березі моря свідчила її засмагла гладенька шкіра. Кіра одягнена, як і завжди, елегантно і вишукано!.. Червоний капелюшок на голові, з-під якого виглядало не дуже довге біле волосся, сонцезахисні окуляри у білосніжній оправі, які так пасували до білої, з гранатовими аксесуарами сукні... А завершували це жіночне поєднання білого і червоного кольорів гарненькі вишневі босоніжки на високих підборах. - Та що ти розпитуєш? Ось приїду і все-все розповім!.. 

Вірна Кірина подруга Вікторія допитувалася про відпочинок своєї товаришки, бо цілий тиждень вони не могли спілкуватися. та їй не варто було нервуватися і гризти нігті від шаленої цікавості, бо Кіра зараз прямувала саме до неї. Найнявши таксі Кіра спокійно доїхала до будинку, в якому знаходилася шикарна Вікина квартира. І ось вона вже натиснула на дзвінок, щоб її найкраща подруга відчинила їй двері. 

Віка міцно-міцно обійняла Кіру, бо досить дуже за нею скучила! Та ж у відповідь залишила на блідій щоці Вікторії слід, завдяки своїй червоній помаді... Потім господиня квартири запросила свою гостю до чашки зеленого чаю, до якого Кіра купила смачного дорогого торта. 

- Ну добре! Досить псувати нашу ідеальну фігуру!.. - промовила Віка і відставила майже пусту чашку. - Розповідай скоріше! Показуй фотографії, я чекаю, Кіро... 

І тут почалася довга Кірина промова! Фотографії були прекрасні, гарнісінькі сувеніри, великі мушлі і черепашки... Кіра до вечора, майже в подробицях розповідала подрузі про свої вакації, та прийшов час розставання. Вона знову замовила таксі, та на цей раз потрапила вже до себе додому... 

...Кіра прокинулася від голосного дзвінка будильника. Шоста година ранку - саме час пробудження. На календарі вже був понеділок. За філіжанкою каи Кіра переглянула пресу - все як і було, ніяких змін! Одягнувшись у витончений костюм і взявши невеличкий діловий чемодан Кіра покинула свій будинок і вирушила на свою роботу. Ця молода жінка працювала у престижній фірмі. І ось вона підійшла до входу у високу і велику будівлю. Там Кіра зустріла свого знайомого - охоронця Леоніда, проте той зустрів її з непривітним лицем, як завжди в минулі часи, а навпаки :  

- Кіро Анатоліївно! А хіба ви не чули, що... вже не працюєте тут?.. 

Посмішка на її лиці зникла. Кіра перепитала у охоронця, чи той нічого не наплутав, але у відповідь отримала те ж : "Ви не працюєте тут більше...". Вона попри намагання охоронця не впустити її всередину фірми пробралася в будівлю і швидко у ліфті дібралася до кабінету директора. 

- І що це означає?!... - за дверима почувся крик Кіри. - Чому я вже не працюю в цій фірмі? Я ж лише з`їздила у відпустку, а ви вже замість мене поставили когось іншого!.. Ви ж обіцяли... 

Кіра знесилено сіла у крісло. Солона сльоза потекла по її щоці. Вона програла у цій недовгій грі. Замість неї у її кріслі опинився ворог, що зараз зайшов у кабінет. І звичайно ж на його обличчі одразу ж розпливлася єхидна посмішка. Директор намагався якось заспокоїти Кіру, проте та відштовхнула його із розмазаною тушшю на обличчі вибігла з кабінету, а далі й з будівлі, в якій більше не працювала. Кіра тремтячими руками набрала номер на телефоні, і, викликавши таксі, вирушила в ньому до Віки. 

- Боже! Що з тобою сталося, Кірочко??? - Вікторія зустріла на порозі свою заплакану подругу. - Що з тобою, Кіро?!... 

Втім та лила сльози... Вона довго плакала, а Вікторія довго її втішала, доки та не замивкла абсолютно. Кіра тремтячим голосом переповіла все, що відбулося, і закінчила :  

- Він же обіцяв мені! Як він посмів?.. Завжди жалів, піклувався промене, а тут... Знає ж яка в мене історія... - і Кіра витягла з сумки маленьку стару фотографію, де були її батьки і сама вона...  

Й знову по її лиці покотилися сльози. Згадка про ту страшну аварію завжди видавлює з Кіри плач. Відтоді вона і не сідає за кермо - боїться, що сама загине в автокатастрофі, як і батьки. Кіра поцілувала фотографію, а потім, витерши з неї краплю сльози, що скотилася зі щоки, поклала назад у сумку. 

- Не плач, Кірочко... - вірна подруга Віка лагідно погладила по голові - На цьому життя не закінчується... Правжа ж? Не треба так нервувати, бо ти ж сильна, Кіро... 

Вікторія втішала свою подругу. Вона принесла їй чашечку міцної гарячої кави. Кіра поволі заспокоювалась... Вона залишилась на ніч у Віки, бо повертатись додому якось не хотілось. А прокинувшись вранці Кіра почула від товаришки пропозицію, щоб та продавала свою квартиру і переїжджала до неї жити. І Віка увечері отримала добре обдуману згоду від своєї подруги. 

Кіра почала нове життя. Спокійне, безтурботне, щасливе врешті-решт... Вона продала свій будинок , забравши усе необхідне і викинувши все те, що нагадувало її майже й непочату кар`єру... Знайшла собі роботу, яка підходила і дуже подобалась... І трішки купила собі, хоч і невелику, проте дуже затишну квартиру, щоб не заважати у особистому житті товаришці... А тепер Кіра частенько повторює своїй подрузі Вікторії : 

- А знаєш?... Може воно й на краще, що мене звільнили?.. ... 

С. Велика Павлівка Вересень, 2010 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
04.01.2011 Поезії / Вірш
Українська пісня
05.01.2011 Поезії / Вірш
Відблиск грози
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Оповідання Про життя
22.01.2011 © Сергій Миколайович
Мовчання
04.01.2011
А може воно й на краще?...
04.12.2010 © Соломійка Дворжак
…пізно не буває
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 660  Коментарів:
Тематика: Оповідання, щастя, життя, друзі, література, на краще
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.04.2013 © Тетяна Белімова
20.03.2015 © Вікторія Легль
06.01.2012 © Т. Белімова
27.11.2014 © Серго Сокольник
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди