Сьогодення й завтра
з рубрики / циклу «Філософські мотиви»
Розстелила осінь жовте листя на землі,
і лежить воно таке сумне, осиротіло -
промайнули швидкоплинно незабутні літні дні,
коли з вітром гралося і сонечку раділо…
Поливають рясно листя проливні дощі,
і тремтять від холоду роздягнені тополі,
прикрашають краплі бісером в саду кущі,
посірілі сквери густо вкрили парасолі…
Поселився смуток в темних закутках душі,
визирає звідти, наче з нірки мишка сіра,
як бешкетник-вітер, що сховався в комиші -
Засмутилася моя Душа і збайдужіла…
Промине і осінь, і зима - за ними знов
навесні вогнем яскравим спалахне, як ватра,
неймовірна радість, жага до життя й любов,
і на зміну «сьогодення» прийде світле «завтра»…
м. Київ, 27.10.2015
