Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.12.2015 19:42Есе
Про самотність  Про зиму  Про щастя  Про хлопця  
10000
Для дорослих (18+)
© Райан Ріенер

МеланхоліЯ

Райан Ріенер
Опубліковано 17.12.2015 / 33321

Ключі в замкову шпарину старої металевої двері. Востаннє розглядаючи облуплені стіни майданчика, засміченій і обписаний балончиками. Недопалки під ногами. Використаний презерватив на сходах. Дві випиті банки REVO. Неприємний запах. Швидше біжу від усього цього. Ховаюся. Зустрічають тепла підлога квартири, в ніздрі б`є знайомий запах.

Двері на замок.

Втомлене тіло обм`якає і сповзає, опираючись спиною на двері. Сумка падає на підлогу. Відсторонено закриті очі. Губи чуттєво здригнулися. Закриваю обличчя руками, загинаючись. Тихий приглушений крик з-за стін закритого довгим волоссям обличчя. Голос за дверима. Невже хтось прийшов? Ні. Це сусіди спускаються сходами до виходу. Але... виходу немає. Я замкнений.

Я замкнений на ключ у власному світі.

Моя душа палає, переповнена болем і немає нікого, хто б хотів розділити зі мною хоч крапельку болю. Я змушений горіти один, дотла з самотністю в єдності, як і раніше, як і зараз, як і на далі. Але знову піднімаюся з колін невідомо, якою силою сповнюючись, йду вперед. Кладу сумку на місце. Плекаю телефон зарядним пристроєм. Німо переодягаючись у домашні шати, складаю все на свої місця. Прямую на кухню.

Сповнена чистотою.

Душа просить подивитися у вікно. Я поглядав, викликаючи вогонь на плиті, що зігріває чайник. За вікном вирує життя. Люди, що гуляють за ручки в році, що минає в ніч парку. Діти, що грають під покровом ліхтарів на майданчиках. Старі, на лавках біля будинків. Всі посміхаються, крізь падаючу завісу снігу. Місто і не думає засипати. З кожним роком люди сплять все менше і менше.

Моя свідомість спить.

Пробуджує виття чайника. Знімаю гарячу істоту з плити, заглушаю вогонь. Він тремтливо вмирає. Гаряча чорна кава або чорний чай? Звичайно-ж чорний... чай. Приємний аромат з чашки, тепло зігріває долоні рук. Сідаєш і дивишся у вікно-екрану, де кипить і живе життя. Сніжинки падають на вікно і тануть, розливаючись сльозами по склу. Не помічаєш і сам танеш, і по щоках біжать такі ж сльози. Крапля в чай, немов крапля в морі смутку. Тоне, змішуючись із самотністю. Залишає за собою кола, що розходяться повільно. Виходить - п`єш власний смуток. З`їдаєш гірке печиво з сіллю. І дивишся власний TV-канал з квартири.

Давно забувши, навіщо їси.

Допиваєш чашу смутку до кінця, вимиваючи всі залишки печалі в раковині. Кухня без світла померла. Лише проникає через вікно самотнє світло вуличного ліхтаря. Береш мобільний. Він ситий. Упився електрикою до дна єства. Не видає сигналів нових повідомлень, ні мелодії дзвінків, - лежить бездиханно в руках. Вже давно за північ, але ти не хочеш спати.

Закохано зустрічаючи за комп`ютером світанок.

Всі ночі в Мережі пробігають швидко. Там немає звичної течії часу. Він йде там через пальці, немов піщинки піску. Тобі воно й треба. Чим більше зайнятися? Осмисленого сенсу життя немає. Просиджуючи ніч за ніччю, коротаючи рік черговий. Зустрічаючи втомленими очима світанок. І скільки б ти не чекав, - повідомлень немає. Нудить від цього і йду. У світанку годину, входжу я в води ванної. Томлячись в приємній радості хлорованих вод. Беру в руки тонке лезо.

Холодний дотик.

Будинок спорожнів. На вулиці кипить те життя, що серед зими. Сніжками влаштований дитячий турнір, ходою до школи. Посмішки, радість, дружба, але помер для одного вже світ. Адже світ надто жорстокий. Помер Світ. Зовсім давно, до цих рядків і до цього сповненого. Телефон на дивані. Краплі у ванній.

Звучить ні для кого телефонний дзвінок.

Нікополь 2012
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
17.12.2015 Проза / Оповідання
Дві реальності
17.12.2015 Проза / Оповідання
Самукоморі
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
Есе Про хлопця
17.12.2015
МеланхоліЯ
24.04.2015 © Вікторія Легль
Ранок
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 69  Коментарів:
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
18.11.2014 © Сьомін Валерій Олексійович
20.01.2011 © Михайло Трайста
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди