Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.02.2011 03:06Оповідання
Для школярів  Про зиму  Про друзів  Про школу  Про кохання  
ВАЛЕНТИНКА
11100
© Тетяна Чорновіл

ВАЛЕНТИНКА

Тетяна Чорновіл
Опубліковано 02.02.2011 / 3450

Після Нового Року День Святого Валентина – найвеселіше свято у класі, а то і в усій школі. З самого ранку 14 лютого перед уроками і на перервах лунає прикольна музика. По коридорах снують листоноші з різнокольоровими серцями на беретах. Скільки б валентинок не вкинули у скриньки біля класів, усе рознесуть адресатам. Нічого не переплутають. Тому що в цей день потрібно кохати і бути коханими. Обмінюватися валентинками, одним словом! 

Святковий оргкомітет оголосив конкурси на найкращу валентинку і на найбільшу кількість отриманих валентинок. Звичайно ж, перше місце за найкращу по праву належить Олі Чайці. Адже серед цілої купи „сердечних” листівок вона отримала ще й велике запашне серце-медяник від Руслана Пончика. 

- Я сам пік, мама тільки керувала, - захлинався Пончик, а фарби на валентинці – харчові, не бійся їсти! 

Найбільше ж валентинок мріяли отримати багато дівчат. Казали, що Аліска навіть сама собі підписала з десяток, щоб виграти. Та все ж таки прийшлося їй поступитися першим місцем. Несподівано для всіх найбільше „сердечок” отримав географ Микола Іванович. Листоноші принесли йому цілу купу того „любовного зілля”. 

Одна Мар‘яна сидить у куточку біля вікна і сумує. Її не цікавлять веселі пісні та конкурси, а декілька листівок, доставлених святковою поштою, не читані опинилися у портфелі: 

- Пізніше прогляну... 

Справа в тому, що Мар‘яна несподівано для самої себе закохалася. І не в кого-небудь, а у красеня Павла Хавруся. Звичайно ж у Мар‘яни шансів – нуль. Не одна з класу потайки сохла за ним. Та нікому хлопець не надає переваги. Нема чого й Мар‘яні сунутися. У портфелі лежить не підписана валентинка. 

- Як від нього прийде, то й я йому підпишу, - думає, сама в те не вірячи. 

- Пошта! Пошта! День-дзелень! – листоноша у береті витягає з сумки рожеве сердечко. 

- Невже?.. Так і є! Він! Це просто якийсь сон! „ Кохаю, бажаю зустрічі! Твій П” 

- Зачекай-но, листоношо! Візьми листівку на відправку! – Мар‘яна дістає з портфеля куплену валентинку і похапцем пише: 

- В суботу! Кінопалац. Денний сеанс. 

Хоч, фільм, що йде в кінопалаці, Мар‘яна вже бачила, але дуже б хотілося подивитися його ще раз з Павликом. Дівчинка крутить у руках рожеву валентинку і посміхається своїм думкам: 

- ... бажаю зустрічі! Твій... 

- Ха-Ха-Ха.... Га-Га-Га.... – голосно регочеться Людка Круглик за спиною, - І тобі прийшла?! 

Мар‘яна від несподіванки здригається всім тілом і нічого не розуміючи дивиться на реготуху.  

- Валентинка від Вухновського, бачу, і тобі прийшла! – пояснює Людка, - Він усім дівчатам до одної підписав. Однакові, рожеві, як у тебе. „ Кохаю, бажаю.... Твій П” . Так-так. Петро, значить. Біжи в роздягальню, там йому дівчата темну влаштували. Я теж уже встигла стусонути разок під ребра! Нехай не дурить! 

Перед очима Мар‘яни попливло вікно з калачиком на підвіконні, парти і дошка з крейдою. А Людка раптом зробилася маленькою, як комарик. 

- Що я наробила!!! – вжахнулася, - підписала листівку красунчику, та ще й набилася в кіно! Він же сміятиметься з мене!!! Скажу, що то не моя! (прізвище, дурна, написала) Може вигадати, що не йому підписувала? Так чому ж „Павлу Хаврусю” на адресі, запитає... 

- Що з тобою? – з усієї сили торсає Людка, - Кажу ж, біжи до роздягальні, там Вуханя ...  

- Людмило, Не знаєш, де Хаврусь? – питає у однокласниці. 

- Не знаю, - поперхнулася словами Кругличка, - Казали, що відпросився з останнього уроку і кудись побіг. Та нащо тобі той красунчик! Іди в роздягальню, поки перерва не закінчилася, бо після уроків Петра не впіймаєш!.. 

Як же довго тягнеться останній урок! Нарешті дзвінок. Мар‘яна згортає зошити з парти в портфель і поволі бреде одягатися. Ніяк не попаде в рукав куртки... Не застібне капюшона...  

- Ще й відпросився кудись... Мабуть, щоб світ за очі забігти від моєї листівки. 

Надворі на мить зупинилася. Темні волохаті хмари заволокли небо. Сніг добре підтанув і лежить під ногами сіро-брудною рядниною. Під колір неба. Мар‘яна ступила на слизьку стежину і зробила декілька кроків до шкільних воріт. Раптом де не взявся чорний, як смола, котяра, шаснув через стежку і з розгону видряпався на стовпчик паркану. 

- Хоч як не старайся, а більшої невдачі ти мені вже не зробиш, - подумки посміхнулася дівчинка. 

Ззаду чуються невпевнені кроки. Хтось торкає за рукав... ??? Хаврусь? Дістає... Валентинка!!! Та яка гарна! 

- Я підписав її ще зранку. Тільки тобі одній! Не наважувався відправити. Адже мені прислали всі дівчата з класу, крім тебе... – говорив скоромовкою красунчик., немов боявся, щоб його не перебили. 

- А тоді... Як отримав твою... зразу відпросився і пішов... Тримай. 

Він кладе у Мар‘янину долоню два невеличких папірці – квитки на улюблений сеанс до кінопалацу. Вражена дівчинка довго дивиться на квитки, нічого не розуміючи! Тоді поволі розгортає валентинку. 

„ НАЙКРАЩІЙ У СВІТІ ДІВЧИНІ” – написано в ній почерком Павлика. 

Сонце раптом розсунуло сірі хмари і сипнуло у шкільний двір жменьку яскравого проміння. Сніг, що збирався танути, заграв усіма барвами, немов у казці.  

Один сонячний промінчик заплутався у чорному хутрі кота, виблискуючи дорогими самоцвітами. Кіт облизав те чарівне сяйво з спини та хвоста і підморгнув Мар‘яні зеленим оком. 

На поріг школи вигулькнула Кругличка.  

- О! Стоять! Як наречені. Поцілуйтеся, чи що! – голосно викрикнула Людка і зареготалася. Та Мар‘яна з Павликом не звернули на неї ніякої уваги. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
27.01.2011 Поезії / Вірш
ГАРЯЧА ПРИСТРАСТЬ
04.02.2011 Поезії / Вірш
БУРЛЕСК
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
ПРОЗА
08.05.2010
Думки старого годинника
19.10.2010
Стислий переказ
02.02.2011
ВАЛЕНТИНКА
15.03.2011
ПОВАЖНИЙ СЬОМИЙ РІК
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4 (МАКС. 5) Голосів: 3 (1+1+1+0+0)
Переглядів: 2017  Коментарів: 5
Тематика: Оповідання, кохання, зима, школа, валентинка, День Святого Валентина, день закоханих
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.02.2012 11:57  Оля Стасюк для © ... 

Добре, вмовили:)) 

 04.02.2012 19:26  © ... для Оля Стасюк 

Ну дивись, Олю! Я ж не мала на увазі якусь причіпливу боротьбу... Мовчазний, значить здатний на високі почуття... Просто пошли валентинку... 

 04.02.2012 19:19  Оля Стасюк для © ... 

Ви просто не знаєте його. Мовчазний, теж закоханий... Думаю, минеться, як і тоді. Боротися не люблю - потім багато сліз і немає ніякого толку. 

 04.02.2012 19:17  © ... для Оля Стасюк 

Мабуть у кожної з дівчат у школі час від часу виникають схожі почуття. Пам"ятаю деякі й свої історії.
Якщо твоя історія була довгою, то значить, не якоюсь легковажною! Можна було б спробувати поборотися за свої почуття (поговорити з ним про це, чи якось по іншому). Адже він і справді міг не підозрювати про твоє ставлення до нього! (хлопці інші психологічно, ніж дівчата!!! Простіші набагато! :))))
Олю, не переживай! Все у тебе буде добре!!! А ту свою валентинку - пошли!!! Якщо й не вийде нічого, то ти ж до цього готова!!! Просто поставишся з гумором. Але є відсоток... Не відкидай його! 

 04.02.2012 18:57  Оля Стасюк 

Так красиво і ніжно.... Знаєте, в мене була схожа ситуація. Коли минулого року без пам"яті закохалася в однокласника, відіслала йому валентинку з власним прізвищем, а потім злякалася. Ще й питала, що робити у подруги, а вона не зрозуміла... Потім виявилося, що у нас дівчата в класі валентинки всім розсилали з прізвищами і він мою просто не сприйняв як належне, бо упадав за моєю подругою. Історія була довга... Не знаю чому, схотілося розповісти. Я Вас майже не знаю, але за цей майже рік Ви стали така рідна мені... Потім пройшли усі почуття, а він і досі не знає, що я колись ледь розум не втрачала від нього. Загалом, важка історія. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
23.02.2013 © Тетяна Белімова
20.03.2015 © Вікторія Легль
03.12.2011 © Т.Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди