Вечірняя зоря
Коли вечірняя зоря
Засвітить зірки в темнім небі
І блідий місяць засія
Лунає солов’їний щебіт,
Я завше згадую тебе,
І першу зустріч до світання,
Я бачу молодим себе,
Роки життя, роки кохання.
Тебе давно уже нема,
Підступна смерть тебе забрала,
До мене йде уже зима,
І черга, мабуть, теж настала.
Та слід лишається від нас,
Це і онуки й наші діти,
Злетить душа у вічний час
І нашу зіроньку засвітить.
м. Київ, 28.06.98.
