Іду назустріч сонцю
Іду назустріч сонцю, аби йти.
Весь Стрийський парк лежить в своїй печалі.
Ще, може, не згоріли всі мости,
З таїн не всіх ще забрано вуалі.
Земля чекає березню й дощу.
Земля вже цвітом й солодом вагітна.
Їй байдуже, як час той наречуть –
Чи січнем, лютим, березнем чи квітнем.
Вона вагітна і вона жива,
Ховає в листі незотлілі зерна.
І скоро, скоро сонячна канва
Пройде по ній, сполошить навіть терни,
Зеленим громом цілий світ струсне,
Захопить світ загубленим безмежжям….
А поки сонце – дуже молоде.
Соромиться, ховається за вежі.
