Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
13.02.2011 19:18Есе
Про життя і смерть  Про щастя  Про минуле  Про любов  
11000
© ТаЩоЄ

Я люблю тебе!..

ТаЩоЄ
Опубліковано 13.02.2011 / 3552

- Я люблю тебе!.. 

- … 

- Я люблю… 

- … 

- Я… 

- … 

- … 

Дах – це така штука звідки тобі видно увесь світ, і де цілому світові не видно тебе. Не до світу ТУТ. Ти прийшла подивитись сюди на себе згори. Недопалок безстрашно летить просто в калюжу, шкіриться і шипить. Чого б це? Може в нього реінкарнувалась твоя душа, яку ти, мабуть, якщо ще досі цього не сталось, виплюнула разом «бичком» на підлогу. Всередині тебе клекотить чорна смола, - ти куриш в тягу з 12 років, а Мінздрав давно вже задовбався попереджувати про шкоду куріння. По правді кажучи, це не найромантичніше місце на землі. Скоріше навпаки. Безнадійно хвора покрівля зловісно тріщить навіть від вітру, а шершава цегла вздовж і трохи впоперек загиджена вульгарщиною невигадливих матів і майже ритуальних «тут був…»…все просто: просто всі, хто тут був і буде завтра, а, може, ще й сьогодні вперше, чи вдруге чи в передостаннє переживати задоволення від заборонених татом і мамою спокус, вважає за необхідне будь-що написати свій name на тлінній стіні invisible-chat-у грішних у своїй юності амбітних душ. І ти тут. Яка іронія! Одним-одна на цілій планеті. А ТУТ ти з ним. У кожній літері цього «Тут були ми. К+М=ЛЮБОВ» у кривуватому сердечку з білої крейди, як у вічному полоні. Ти лишилась в ньому, як в бермуді, outspace, outlife. Ти приходиш сюди, як до пам’ятника своєму життю, тільки без квітів. Без сліз. Безпорадно. В цигарковому диму своя скорбота і свій вимір. Твій і його. В кривуватому сердечку з білої крейди. Твоя омега там. І все це паскудне…паскудне все…ти не віриш… 

- А скільки зірок вміщається у твоїх очах? В моїх майже всі. Крім отієї…та, що твоя. Та,що ти.. 

- Одна… я бачу одну. Мою. Твою. Тебе. 

- Я…я…помираю. Від тебе. Від щастя. Дай руку… люблю! 

- Я теж… я помру. Я вбила себе давно… 

- Але ж… 

- … 

- Я помру з тобою! Я хочу! Хочеш підемо разом… 

- Я піду одна…він забере мене… 

- Але ж… 

- … 

- … 

- Синдром…того самого… ну того, про що мовчать. І вмирають. Як я. 

- Ти не вмреш…не вмирай…не відпущу 

- … 

- Світ не простить тобі… не простить! 

- Я ж простила його. Світ не бачить нас ТУТ. Йому байдуже. Йому треба спати. 

- …холодно… 

- …тепліше, ніж в могилі… 

- Хіба ти була в ній? 

- Давно живу там… 

- А я? 

- Ти теплий. Мій… 

- Прийдеш? 

- Угу.. 

- Чекатиму… 

- Чекай..я знаю де тебе шукати…якщо не прийду -…я з ним пішла. Так мусить бути.. 

- … 

Ти пішла. Відпустила себе. Ти щодня відпускала його, щодня, як навік. Щоночі як востаннє. Востаннє його очі. Востаннє гарячий подих. Востаннє він. Востаннє ви. Востаннє світ, який не бачить тебе ТУТ. 

Роздратований голос медсестри Шури з трубки мобільного конче вимагав тебе «срочно-терміново» в поліклініку до Олі Миколаївни, бо це капєц якийсь. Капєц, яким би він не був страшним, не страшніший за оте «срочно-терміново». Оля Миколаївна, не піднімаючи голови тицьнула тобі під ніс папірчик «форми ОКУД». Мабуть, там написано щось важливе, але ти не дивишся туди. Твоє німе питання ти спрямоване крізь товсте скло лікарчиних окулярів.  

- Ошибочка вийшла. Там щось дєвочкі в лабораторії наплутали з аналізами. Щось там…не знаю що. Вобщем, у тебе всьо нормально. Гарна в тебе кров. Без отого…зате там інший сюрприз… 

- Як?..який ще сюрприз? 

- Кіндер… 

- А…добре. А термін який? 

- Та шось 8 тижнів…маладьож… 

Ти здорова. Це «дєвочкі шось наплутали». Ти вмирала вже, а їм байдуже. Вони наплутали щось. Дєвочкі…його не було ТАМ. Зате ти прийшла. Назавжди. Не одна. Ти майже свята. І ти віриш у все, що він тобі скаже…витягнула цигарки. Та що ж це ти? Тобі не можна. Ти не одна. Ти майже свята. Підійшла до краю. Не зовсім аж до краю, бо дах уміє так раптово закінчуватись, як ніч. Він каже, що дах, це така штука звідки тобі видно увесь світ, і де світові не видно тебе…він… ти опускаєш очі услід викинутим цигаркам… 

…калюжка крові на асфальті. Широко розплющені очі…він…він лежав ось тут, де його бачив цілий світ.. де під його ногами раптово закінчився дах. Він пішов. Він пішов за тобою. Та тільки ти не пішла. А він не знав. Ти була ТУТ, і життя твоє на клаптику паперу у його долоні: «Не прийшла…Я іду за тобою. Чекай…»  

- Чекатиму…Я..я люблю…я люблю тебе!... 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
13.02.2011 Проза / Есе
Якщо і боліло так коли-небудь
13.02.2011 Поезії / Вірш
Всё на свете знают люди
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Есе Про любов
06.03.2011 © Та що прийшла від сонця
Туманна казка
13.02.2011
Я люблю тебе!..
13.02.2011
Краще тобі не зраджувати.
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (1+1+0+0+0)
Переглядів: 1220  Коментарів: 4
Тематика: Есе, щастя, любов, минуле, життя та смерть, я тебе люблю
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.03.2011 13:11  Sgego 

2


«А ТУТ ти з ним. У кожній літері цього «Тут були ми. К+М=ЛЮБОВ» у кривуватому сердечку з білої крейди, як у вічному полоні».

Запятая после «любов».

 18.03.2011 13:11  Sgego 


1

«Дах – це така штука звідки тобі видно увесь світ, і де цілому світові не видно тебе. Не до світу ТУТ».

Нравиться – видно мир, и нет до него...

 18.03.2011 13:09  Sgego 

-

 14.02.2011 23:59  Наталка Янушевич для © ... 

Тяжко... Але написано гарно.

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
20.03.2015 © Вікторія Легль
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди