Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
30.03.2016 20:09Нарис
Про весну  Про птахів  
Вечірня незнайомка
20000
Без обмежень
© ОлексАндра

Вечірня незнайомка

ОлексАндра
Опубліковано 30.03.2016 / 35686

Це сталося тоді, коли сонце почало відпрацьовувати добу більше, ніж раніше. Коли весна вже виднілася в кожній краплині, у всіх відтінках барв. Раніше я не помічала багато речей, а зараз, коли більше думок крутиться в голові, я можу бачити те, що не помітно з першого погляду.

На гілку пурхнула синичка. Її жовтаво-сіре пір’я наливалось останніми променями вечірнього сонця. Пташка перелетіла на іншу гілку і зупинилась, прислухаючись. Тоді я помітила спів, який лунав увесь час, на який я раніше не зважала. Дзвінкий, мелодійний голос заворожував. Синичка повернула голівку до напрямку старого горіха, який хтозна-відколи ріс у моєму садку. Я й сама побачила іншу, невідому мені пташку. Вона сиділа високо на гілці горіха і співала. Синичка ніби відкликнулась на цей спів, а десь далі інша, і інша. Чулося поодиноке цвірінькання синичок, на фоні чистого, дзвінкого голосу пташки-незнайомки. Вони сиділа так високо, що я ледь змогла розгледіти її коричневе пір’я, в якому купалось вечірнє сонце. А може, то самі промені робили її пір’я жовтуватим, коліром перестиглого ананасу.

Я знала, що не сполохаю її, через висоту, тому оглядала її з усіх боків. Мені було цікаво, хто вона, про що і кому співає. Але чи то гілля закривало її окрасу, чи просто звичний зір міг розрізнити лише темну ніжну фігурку на голій гілці дерева.

«Про що вона співає?..» - подумалось. Можливо про те, як сильно вона чекала весну. Чи про те, що скільки б днів не минуло, а цей день якийсь особливий, і це сонце теж не таке, як було вчора. А можливо, пташка розповідає у пісні, як її родичі переповідали їй історії, коли тут ще був ліс, чи, можливо, покинуті маленькі будиночки, геть порослі мохом. Чи цією піснею вона нагадує всім пташкам, що, можливо, тут через кілька років знову проростуть дерева крізь побудовані стіни, або й не через кілька років, через кілька століть…

Що зараз ніхто не згадає, як це могутнє дерево з’явилося на світ через якусь забудькувату білочку, яка давним-давно заховала тут горіх, і з нього проріс спочатку несміливий пагін, який потім ввібрався в листячко і витягнувся над травою. Молоде деревце, яке згодом ставало все вищим і вищим, вбираючи в себе незліченні дощі, стукоти братів-дятлів, весь біль і час, який проживало щороку. Коли вже могутнім в один і той самий час скидався горіхами, якими ласували ті ж забудькуваті білочки, або ж ховали їх, де б ніколи не знайшли. Горіх все пам’ятав, і, якщо вже не пам’ятала ця пташка, можливо, для нього й була ця пісня – сумна, довга, дзвінка і вічна, під час якої горіх розповідав співачці своє довге минуле, перериваючись, щоб послухати її голос.

Вона так і не урвала пісню, коли я пішла. Мені досі чувся її дзвінкий голос, який заворожував не тільки мене, а й інших птахів, яких, немов якийсь вчитель своїх учнів, скликала пташка. Спів заколихував вечірнє сонце, ніби допомагав йому прощатись з прожитим днем, щоб заснути.

Коли я знову повернулась до старого дерева, сонце вже спало, але пташка не зникла. Ще здалеку чувся її голос, і я підійшла до неї, щоб ще раз глянути. Тепер, без сонця, пташине пір’я було ніби чорним.

Іноді вона переривалась, зупиняла пісню, а наступної миті продовжувала її. Я на мить відвернулась, а коли перевела погляд вище, то побачила лише голі пальці горіха. Пташка зникла, і лише гілка, яка ледь-ледь тремтіла від злету співачки, нагадувала про дзвінкий голос. Кілька хвилин було нестерпно тихо і якось пусто. А потім спів немов розбив тишу: на гілці знову сиділа незнайомка. Пісня стала жвавішою, швидкою, напевно, через перепочинок. Тоді я помітила іншу фігурку – десь далеко-далеко, на іншому високому дереві, яке прорізувало небо голими гілками. Тінь пташки теж співала, і було зрозуміло, що ці двоє перегукуються, співаючи пісні дуетом, заколихуючи вечір. Я так і лишила їх, заходячи в хату. Їхній спів проводжав мене до дверей, а коли вони зачинились, все знову затихло. Мені захотілось побачити незнайомку ще раз, я гадала, чи з’явиться вона рано-вранці зустрічати сонце. І, коли я пробуджусь, чи в моє вікно залетить пташина пісня?

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.03.2016 Поезії / Вірш
Тривога
01.04.2016 Поезії / Вірш
Спокій весни
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Проза
27.08.2015
Нічна гостя
24.02.2016
Який запах у свободи
30.03.2016
Вечірня незнайомка
23.06.2016
Сльози
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 90  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Нарис
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.04.2016 20:54  © ... для Наталка Янушевич 

Дякую! 

 11.04.2016 20:39  Наталка Янушевич для © ... 

так гарно! 

 31.03.2016 18:50  © ... для Ольга Шнуренко 

Дякую 

 30.03.2016 22:50  Ольга Шнуренко для © ... 

Цікаві спостереження... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
24.04.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди