Жита дикого спрагле колосся...
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
На завихренні присмерку й світла,
В ночі мареннях чи наяву
Сонця маківка в небі розквітла
І шелеснула в сонну траву,
Аж нахмарене тло зайнялося.
А в пітьмі спалахнули червоні
Цвіту макового пелюстки.
Серед них у духмянім уклоні
Щось шепоче під вітру ривки
Йду без стежки, забувши тривогу,
Не питаю, де взявся тут ти.
Знаю – треба шукати дорогу
В сон, де сполохами темноти
Мліє сонце в гарячому згустку.
Нічка досвітки, маками шиті,
Із росою зронила в траву.
Не вслухайся до шепоту в житі,
Зачекай… Ще між снами зірву
Палахкого цілунку пелюстку.
